Минулий Південної Америки часто пов’язують із імперією інків. Однак, крім інків, на узбережжі Тихого океану існували й інші давні цивілізації. Чан-Чан у Перу – місто, створене іншим народом. Для свого часу він був величезний, архітектурно унікальний і мав чудову інфраструктуру. Так, при цьому ще й побудований був виключно із сирої кирпини – саману. Розташований він, а точніше те, що залишилося від нього, на тихоокеанському узбережжі Перу, в низині річки Моча, недалеко від міста Трухільо.
Історія Чан-чану
Коли виник цей місто, достеменно невідомо, імовірно десь із X до XII століття н. е. Чан-Чан був столицею держави Чимор, створеного народом чому. У період свого розквіту стародавній мегаполіс, очевидно, був найбільшим на континенті, і одним із найбільших у світі. Він займав площу приблизно 28 км², у ньому жили понад 60 тис. чоловік. Для порівняння, у Лондоні та Парижі на початку XI століття мешкали по 20-25 тис. осіб, у Венеції – 45 тис.
Але наприкінці XV століття імперія інків, що швидко розширюється, дісталася і до Чимора. Взяти столицю силою воїни інків, якими командував Тупак Інка Юпанки, не змогли. Тоді вони збудували дамбу на річці Моча, що постачала місто водою, та зрештою його захисники, що вмирали від жаги, здалися на милість переможців. Ставши складовою імперії, місто втратило свій статус. Але його інки не зруйнували. Їхня держава була багатонаціональною та полікультурною. Наприклад, вони змушували підкорені народи шанувати бога сонця – Інті, але не забороняли молитися своїм богам.
А ось іспанські конкістадори повністю розграбували Чан-Чан, а згодом і зруйнували його. У 1533 році Франсіско Пісарро захопив столицю інків Куско. З корінним населенням, чи то інки, чи чомусь, іспанці не церемонилися. А руйнуванню колишньої столиці Чимора сприяла ще й чуйна, ніби в товстених стінах будівель міста замуровано золото.
Історія Чан Чану © Chris Howey / Shutterstock
Унікальна архітектура
Зовні будівлі виглядають настільки незвичайно, що нагадують декорації до фільму про позаземну цивілізацію. Стіни будівель мають дуже велику товщину, причому вони являють собою сотову конструкцію, через яку проникало повітря. Мабуть, це дозволяло зберігати прийнятний мікроклімат у будинках і в спеку та в холод. Крім того, багато стін обмаль прикрашені майстерними барельєфами. Оскільки населення міста харчувалося не в останню чергу дарами моря, переважно візерунки зображають риб, черепах, ракоподібних та птахів, але зустрічаються і міфічні тварини.
Можна виділити два типи рельєфних зображень – один тяжіє до реалізму, інший – до графічної стилізації. Спершу візерунки були розфарбовані, причому застосовувалися три барвники – білий, чорний та жовтий.
Стародавні майстри
Чому були не лише чудовими архітекторами, а й чудовими інженерами. У столиці Чимора вони створили чудову систему водопостачання та каналізації, а також складну систему зрошення полів, що оточували місто.
Крім того вони були відмінними ювелірами та гончарями – прикраси та кераміка, знайдені тут вражають своєю складністю, оригінальністю та витонченістю.
Місто дев’яти «Домів»
Археологічний комплекс Чан-Чан займає близько 20 км. При цьому центральна частина міста має правильне прямокутне планування. Це тим більше дивно, що в Європі на той час ні про що подібне не думали.
У місті виділяються дев’ять великих ділянок (до 10 га) прямокутної форми, кожний з яких є величезним комплексом будівель, оточених стіною. Їх називають «будинки» – «Будинок Моря», «Дом Птахів», «Новий Дім» тощо.
Кожний комплекс мав власні храми, майстерні, один або два палаци, великі кухні, сховища, колодязі та житлові будинки. Тут мешкали тисячі людей. Навіть місця поховання у шкіряного «Будинку» були свої. Крім того, археологи виділили будинки, які, мабуть, грали роль адміністративних приміщень. Цікаво, що кожен такий комплекс мав лише один вхід — із півночі. Така структура дала можливість припустити, що Чан-Чан був конгломератом автономних районів, у кожного з яких був свій правитель.
Найкраще зберігся «Центральний Дім» або «Дом Чуді», назв так на честь швейцарського археолога Йоганна Якоба фон Чуді. У ньому знаходився басейн, який, можливо, мав ритуальний характер і величезний зал з 24 нішами вздовж стін.
Що ще подивитись
За два кілометри від археологічного комплексу знаходиться Музей Чан-Чан та культури чомуму. Тут можна побачити унікальні вироби із золота та кераміки, та гідно оцінити майстерність древніх майстрів.
Крім того, на околицях Трухільо, крім Чан-Чану, знаходяться дві піраміди (храмами сонця та місяця). Але вони дуже погано збереглися. Та й приналежність їх до Чимора викликає сумніви – швидше за все їх створили попередники чомусь.
Недавні знахідки
У 2018 році археологи виявили в одному із комплексів 33-метровий коридор. У нішах вздовж його стін було знайдено 19 дерев’яних фігур, що добре збереглися, заввишки 70 см. На них були одягнені маски з глини та подрібнених черепашок, деякі тримають у руках палиці. Вчені припускають, що фігурки зображають вартових.
Нова загроза
У 1986 році руїни Чан-Чан були внесені до списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Але водночас вони входять і до «червоного списку» цієї організації, оскільки їм загрожує повне знищення. Основна загроза – дощі та вітри. У ті часи, коли столиця Чимора будувалася, і через багато століть, опади у цій місцевості були рідкістю. Але останні десятиліття клімат кардинально змінився. Сьогодні зливи та бурі на тихоокеанському узбережжі Перу – явище повсякденне. А саман, з якого збудовано місто, не терпить вогкості. Свого часу залишки споруд намагалися вберегти від вологи, покриваючи їх спеціальним складом. На додаток до цього над руїнами звели металеві намети на легких опорах. Зовнішнє враження це, звичайно, псує, але інакше стародавнє місто Чан-Чан не врятувати.
