Сигірія (Sigiria) – самотнє вулканічне плато розміром 1,5 га у центральній частині Шрі-Ланки. Здавалося б, у світі сотні схожих місць, але це є унікальним. На вершині 170-метрової стрімкої скелі, що височіє над джунглями, знаходяться руїни стародавнього замкового комплексу. Він є історичним наслідком Шрі-Ланки та однією з найвизначніших архітектурних пам’яток країни. З 1982 року Сигірія перебуває під захистом ЮНЕСКО, яка внесла комплекс до переліку об’єктів всесвітньої спадщини.
Історія фортеці
Вулканічне плато Сигірія утворилося багато мільйонів років тому після виверження вулкана. Згодом округу заросла джунглями, які сховали від зайвих очей самотню скелю, що височіє посередині рівнини.
Починаючи з IV ст. до зв. е., околиці Сигірії облюбували буддійські ченці. 477 року зв. е. неприступна скеля стала притулком для короля Кашьяпі I. Він силоміць захопив владу і, побоюючись помсти законного спадкоємця трону, брата Могаллані, вирішивши перенести столицю країни з Анурадхапурі до неприступної Сигірії. На вершині стрімкої скелі Кашьяпа збудував палацовий комплекс. Біля підніжжя виросло величне місто з фортецею, садами, парками та незвичайними фонтанами. За 18 років правління Кашьяпе вдалося збудувати чудо-цитадель.
Але законний спадкоємець оголосив війну узурпатору і зумів відвоювати своє право на трон. Каш’япа програв вирішальну битву і наклав на себе руки. Сигірію було покинуто, а столиця повернулася до Анурадхапурі.
До XIV століття у Сигірії продовжували жити буддійські ченці. У XVI-XVII ст. фортеця була форпостом королівства Канді. Про її подальшу частку історичні пам’ятки не збереглися.
У 1831 році на стародавнє поселення випадково натрапив загін британської армії. Перші археологічні дослідження біля Сигірії розпочалися лише наприкінці ХІХ століття. Час не пощадив зведення багатовікової давності, збереглося менше 5 частин архітектурних конструкцій комплексу.
Походження назви
Сигірія в перекладі з сингальської означає «Льова скеля». Раніше вхід на сходи, що вели до замку, починався біля величезного кам’яного лева, звідси й назва. Перші сходи були вирубані у граніті між лапами скульптури і через пащу йшли нагору. Оскільки лев є священною твариною для сингальців, скульптура була захисним талісманом замку та його мешканців. Сьогодні від кам’яної статуї залишилося лише два фрагменти передніх лап, за розміром яких неважко уявити велич втраченої статуї тварини.
Визначні пам’ятки Сигірії
Руїни Сигірії викликають масу незабутніх емоцій, а колишня функціональність зруйнованих споруд розбурхує уяву. Досі не зрозуміло як 15 сторіч тому стародавнім майстрам всього за кілька років вдалося звести таке диво, створити до дрібниць продумань архітектурний, садово-парковий та гідротехнічний комплекс.
Сади Сигірії
Сигірійські сади внесено до списку найдавніших ландшафтних пам’яток світу. Весь садово-парковий комплекс можна поділити на кілька частин:
- Водні сади. Були закладені із західного боку скелі. Перше оточення водяним кільцем та з’єднується з палацом дамбовими переходами. У світі немає аналогів стародавніх споруд такого роду. Інший сад оточений басейнами з струмками, що впадають у них. У сезон дощів тут б’ють фонтани. Вони заповнюються за рахунок унікальної підземної гідросистеми. Третій садок розташований над попередніми двома. Його особливість – величезний восьмикутний басейн. Східним кордоном саду проходить фортечна стіна.
- Сади каміння. Знаходяться вздовж схилів Левової гори. Глибокі такі великі, що на них стояли будинки, а між багатьма протоптані стежки. Валуні використовувалися як оборонна зброя – їх скочували вниз на полчища ворогів.
- Сади на терасах. Розташовані на пагорбах навколо скелі. Подекуди їх підтримують цегляні стіни. З однієї тераси на іншу ведуть сходи, що піднімаються на верхній майданчик Сигірії.
Фрески Сигірії
На середині шляху до вершини Левової скелі є унікальна галерея із стародавніми сигірськими фресками. Це єдина пам’ятка світського азіатського скельного живопису середньовіччя, що збереглася до наших днів. Колись це була гігантська картина завдовжки 140 м і більше 40 м заввишки. На фресках було зображено 500 напівоголених красунь, але цілими збереглися лише 18 образів.
Дзеркальна стіна
Ближче до вершини ще одне дивовижне місце – дзеркальний зал. Його цегляна стіна декорована білою порцеляною. При Кашьяпі поверхню полірували до блиску, щоб король бачив свій відбиток. На стінах зали також збереглися давні вірші та послання, залишені відвідувачами у VII-XI століттях.
Руїни стародавнього замку Каш’япі
Подолавши 1200 ступенів, опиняєшся на вершині Левової скелі. Як і решта споруд міста, замок Каш’япі практично не зберігся. Однак вигляд руїн і рештки споруд, що оточували їх, викликають здивування — як у давнину на таку висоту вдалося доставити стільки будматеріалів, і чим так точно обробляли граніт.
Додатковою нагородою за труднощі сходження буде грандіозний вигляд, що відкривається зі скелі навколишні джунглі. Особливо красиво тут на світанку.
Сигірія – об’єкт всесвітньої спадщини ЮНЕСКО на Шрі-Ланці © SamanWeeratunga / Shutterstock
Легенди Сигірії
- Існує легенда, що Кашьяпа лише поновивши збудувань на цьому місці задовго до нього «Місто богів» — Алакамандаву.
- Згідно з іншою легендою, Кашьяпа, бажаючи правити, замурував свого батька живцем біля стіни однієї з дамб міста.
- Ще одне повір’я казати, що король програв вирішальну битву через курйозний інцидент — під час битви його слон пішов з поля бою, щоб напитися води. Солдати подумали, що воєначальник тікає і почали відступати.
