Калімантан
Калімантан – індонезійська частина острова Борнео, що становить ⅔ його території. Шикарні пляжі тут є сусідами з первісними джунглями, де розпускаються найбільші у світі квіти і живуть «лісові люди» — орангутани. У Калімантані досі мешкають кровожерливі племена мисливців за головами — даяків. Дика природа та унікальна культура регіону надихали Майн Ріда, Джозефа Конрада, Вільяма Сомерсета Моема. Відомий британський натураліст Альфред Рассел Воллес перевіряв тут теорію еволюції видів.
Туристів, які віддають перевагу спокійному і розслабленому відпочинку, Калімантан не вабить. Сюди їдуть не для того, щоб лежати на пляжах, а в пошуках пригод та відкриттів. Екстремальний рафтинг, походи в джунглі, дослідження печер та боліт, відвідування сіл аборигенів — все це спричиняє острів любителів гострих відчуттів та яскравих вражень.
Географія Калімантану
Індонезійська частина острова розділена п’ять провінцій: Центральний, Східний, Південний, Північний і Західний Калімантан. Кожна має свою столицю. На півночі регіон межує з Малайзією. Береги омиваються двома морями – Сулавесі та Яванським, а також протоками – Каримата та Макассарським. На території Калімантану виявлено родовища нафти та ведеться видобуток алмазів. Більшість регіону покрита тропічними лісами, а центрі розташовані гори. Найбільші річкові системи – Капуас, Махакам та Баріто.
Міста Калімантану
- Понтіанак. Столиця Західного Калімантану знаходиться практично на самому екваторі. Місто стоїть у дельті річки Капуас, тому багато будинків збудовані на воді та з’єднуються дерев’яними містками. Тут можна завітати до палацу султана, спорудженого з рідкісного дерева беліан, що росте на острові Сулавесі. У його експозиції представлено старовинні коштовності, зброю, кераміку, національні костюми.
- Банджармасін. Адміністративний центр Південного Калімантану називають містом тисячі річок. Найцікавіша його визначна пам’ятка — плавучі ринки Муара Квін (Muara Kuin) та Lok Batan. Як прилавки торговці використовують невеликі човни (джукунги) — на них припливають і покупці. Тут продають овочі, фрукти, свіжу рибу, спеції та сувеніри. У місті знаходиться найбільша в Індонезії мечеть Сабілал Мухтадін. Від пристані ходять човни до острівця Кембанг (Kembang Island), на якому живуть довгохвості макаки і стоїть невеликий храм індуїста.
- Балікпапан. Чисте та акуратне місто Східного Калімантану відоме своїми пляжами Кемала (Kemala), Манггар (Manggar) та Сарі Сегара (Sari Segara). Тут можна замовити екскурсію на крокодилячу ферму або острів Дераван, який славиться кораловими рифами та мангровими лісами.
- Сінкаванг. Його називають містом тисячі храмів. Майже кожен бог китайського пантеону тут має своє святилище. Більшість населення — китайці, а культура близька до традицій провінції Фуцзянь.
- Паланґкарая. Одне з найкрасивіших міст Індонезії проектувалося як її майбутня столиця. Наразі перенесення адміністративного центру з Джакарти все ще обговорюється. Особливість Палангкараю – Великий Круг (Бундаран Бесар). Він складається з восьми перехресть, що уособлюють найбільші острови Індонезії та великі річки Калімантану.
- Самарінда. Місто стоїть у гирлі річки Махакам, яка ділить його навпіл. Це відправна точка для огляду визначних пам’яток Східного Калімантану: даяцького поселення Пампанг, крокодилової ферми Макроман та водоспаду Танах Мерах.
Коротка історія Борнео
Археологічні знахідки, виготовлені в ущелині Ніо, підтверджують, що перші люди оселилися тут приблизно 40 тисяч років тому. Найімовірніше, вони прийшли на острів вузьким перешийком, що з’єднує його з материком. Природний відбір забезпечив виживання невисоких і струнких людей, які могли коштувати невелику кількість їжі. На початку V ст. н.е. біля Східного Калімантану утворилося царство Мулавармана. Це підтверджують написи на жертовних стовпах, які збереглися до наших днів.
У XV столітті регіон підпадає під владу індонезійської імперії Маджапахіт. Є свідчення, що на той час остров’яни вели активну торгівлю з Китаєм, Індією, Японією та арабськими країнами. 1505 року тут нібито побував італійський купець Людовіко ді Вартема, але письмових підтверджень тому немає.
В 1521, після прибуття експедиції Магеллана, Борнео був включений у світову систему координат. Починаючи з XVII століття острів колонізували голландці та англійці.
Під час Другої світової війни він опинився під окупацією Японії, після чого знову перейшов під протекторат Британії.
Наразі Борнео розділений між трьома державами. Індонезії належить 78% території – цей регіон прийнято називати Калімантан. Решту острова ділять Малайзія та Бруней.
Що потрібно зробити туристу в Калімантані
- З’їздити у гості до мисливців за головами. Відвідування поселень даяків, одного з останніх диких племен у світі, включено до програми більшості екотурів. Багато аборигенів досі живуть за законами своїх предків, хоча черепами вже не полюють. Вони займаються збиранням, ткацтвом, полюванням, а для туристів влаштовують веселі свята з традиційними танцями та частуванням. Але в будинках даяки, як і раніше, зберігають висушені та розфарбовані голови, які, на їхню думку, приносять удачу.
- Знайти раффлезію. Калімантан – одне з небагатьох місць, де росте найбільша квітка у світі. Діаметр його суцвіття — 80-120 см. Бутон, що розкрився, видає сильний запах гнилого м’яса, за що рослина отримала назви «трупа лілія» і «мертвий лотос». Знайти раффлезії складно – вони ростуть поодинці в глибині джунглів, розпускаються в різні пори року і цвітуть не більше чотирьох днів. Якщо місцевим мешканцям вдасться знайти квітку, вони вішають уздовж доріг рекламні плакати, щоб залучити туристів.
- Побувати одночасно у північній та південній півкулі Землі. Біля міста Понтіанак встановлено пам’ятний знак екватора. Він майже повністю зроблений із дерева, яке росте лише на Борнео. У дні весняного та осіннього рівнодення, коли настає опівдні, тут зникають тіні. Тут можна постояти одночасно у двох півкулях Землі, сфотографуватися та розписатися у гостьовій книзі. На згадку про відвідування видається сертифікат.
- Дослідити джунглі. Індонезійська частина острова Борнео майже повністю вкрита давніми тропічними лісами. Подорож ними – заняття не з простих. Але ті, хто не боїться труднощів і готовий до багатогодинних переходів, зможуть познайомитися з неповторною природою Калімантану, побачити рідкісні рослини, тварин і птахів у їхньому природному середовищі. Нагородою за всі випробування будуть яскраві враження та фотографії.
- Піти в плавання. Круїз річкою Махакам включає відвідування дощових лісів і національних парків, ночівлі в човнах або в гостьовому будиночку в самому серці джунглів. Мандруючи річкою Капуас, туристи знайомляться з місцевою флорою та фауною, проводять ніч у поселенні даяків. Прогулянки тривають від 2 до 5 днів – кожен гід пропонує свою програму.
- Побачити орангутанів. Калімантан – одне з небагатьох місць у світі, де ці людиноподібні мавпи живуть у природному середовищі. Але через вирубування лісів та незаконне полювання їх населення різко скоротилося. Для збереження рідкісних тварин влада Індонезії створила національні парки та центри реабілітації. Найвідоміші – Гунунг-Палунг (Taman Nasional Gunung Palung), Танжунг Путінг (Taman Nasional Tanjung Puting), Кутай (Taman Nasional Kutai). Тут можна спостерігати за життям орангутанів та сфотографуватися з ними.
- Дізнатися, як видобуваються алмази. Неподалік Банджармасину, у селищі Чампака, знаходяться алмазні копальні. Щоб знайти дорогоцінне каміння, робітники цілий день промивають ґрунт у великих конусоподібних чашах. Тут можна не тільки поспостерігати за видобутком алмазів, але й купити їх недорого. Але варто бути обережними — місцеві жителі не проґавлять можливості нажитися на туристах, підсунувши замість діаманта дешевий мінерал.
Найкращий час для поїздки в Калімантан
В індонезійській частині острова Бруней панує спекотний та вологий екваторіальний клімат. На рівнинах температура не опускається нижче +26-28°С, у гірських районах вона тримається лише на рівні +23°С. Вологість повітря завжди висока – близько 70-80%, а в джунглях вона може досягати 90-94%. З квітня до жовтня на острові триває сухий сезон. Цей час вважається найсприятливішим для подорожі. У грудні починається період дощів, що триває до березня. Але це не заважає багатьом туристам планувати подорож на різдвяні канікули.
Новий рік припадає на кінець березня-початок квітня. Індонезійці святкують Nyepi (День тиші). Останній день року прийнято проводити у повній мовчанці — не можна навіть готувати їжу та вмикати світло. Зате напередодні відбувається гучний обряд вигнання парфумів та очищення острова.
1 та 2 червня проходить щорічний фестиваль Гавай-даяк – свято корінних народів Калімантану. Даяки відкривають свої будинки для гостей, пропонують їм їжу та напої, демонструють традиційні танці.
17 серпня відзначається індонезійський День Незалежності (Харі Proklamasi Kemerdekaan). На честь свята у Банджармасині проводяться перегони вздовж річки Мартапура.
