Цюріх
Цюрих – найбільше місто Швейцарії, її фінансовий та науковий центр, яке посіло, у 2019 році, друге місце у світі за якістю життя. Він дуже різноманітний та атмосферний. Вузькі вулички, від антуражу яких віє глибокою старовиною, та широкі бульвари; підпираючі небо шпилі старовинних церков; розписні середньовічні будинки, такі акуратні, охайні, ніби всі вони збудовані місяць тому; аромат квітучих лип та святкова вечірня ілюмінація; магазини, що засліплюють своєю розкішшю, і демократичний «блошиний ринок»; глінтвейн, смажені каштани та дивовижну ніжність тістечка, з найрізноманітнішою начинкою; величезне мальовниче озеро, яке ділять між собою багато десятків лебедів та сотні чайок; вітражі Марка Шагала, полотна Клода Моне та Сальвадора Далі – все це поєднує в собі Цюріх! І це диво спочиває в обрамленні величних гір.
Райони та географія
Цюрих оточений горами і своєю південною частиною ніби обіймає північні береги однойменного озера, яке тягнеться далеко за межі міста (кілометрів на 40). З озера Цюріх витікає річка Ліммат, що перетинає місто навпіл. Адміністративно та історично місто поділено на 12 районів. Центральним можна умовно назвати Альтштадт (Старе місто), розташоване по обидва боки річки Ліммат і примикає до озера. Саме в Альтштадті та в найближчому його оточенні зосереджена велика частина цікавих для мандрівників об’єктів.
Туристам, з метою безпеки, радять уникати відвідування району №4, особливо вулиці Лангштрассе (Langstrasse), де мешкають мігранти.
Визначні пам’ятки
У Цюріху безперечно є, що подивитися. Одних лише музеїв тут кілька десятків: від знаменитого художнього музею Кунстхаус до музею іграшок та музею трамваїв. У місті кілька старовинних церков, з багатовіковою історією: Гроссмюнстер, Фраумюнстер і храм Святого Петра. До визначних пам’яток можна віднести і міську Ратушу, і Оперний театр, і все Старе місто, з його середньовічними вуличками. А ще є непоганий зоопарк, величезне озеро з десятками лебедів, які завжди готові прийняти частування, і ще багато цікавого.
Населення
Цюрих, як і весь кантон, центром якого він є – германомовний. Німецьку мову вважають рідною 77% населення, ще близько 5% – віддають перевагу італійській. Приблизно 30% населення міста – іноземці, насамперед – громадяни Німеччини, Італії. Досить багато сербів та чорногорців. Є й небагато вихідців із африканських та азіатських країн. Але, у будь-якому випадку, у спілкуванні домінує німецька мова, так що, знання кількох розхожих фраз німецькою, туристу знадобиться.
Коротка історія Цюріха
Прийнято вважати, що місто було засноване давніми римлянами – у ті часи на місці сучасного Цюріха існував населений пункт Турикум, який римляни використовували як митний пункт на шляху між Рецією та Белгікою. Потім Турикум увійшов до складу королівства Франків. У IX столітті король Людовік II побудував тут замок і заснував абатство Фраумюнстер. А ще приблизно через сто років з’явилася сучасна назва міста – Цюріх. Пізніше місто стає частиною Священної Римської Імперії, причому імператор Генріх III розширив права абатства, дозволивши йому навіть карбування власних монет. У 1262 Цюрих отримує права «вільного імперського міста», що зумовило швидкий розвиток ремесел і торгівлі.
В 1351 Цюріх став п’ятим членом Швейцарського Союзу, а в середні віки Цюріх увійшов в історію, як один з основних осередків Реформації, яку очолив настоятель Кафедрального собору Ульріх Цвінглі.
Варто зазначити, що місто, як і вся територія сучасної Швейцарії, і в середні віки, і в час постійно перебував в епіцентрі зіткнення інтересів своїх могутніх сусідів, насамперед – Австрії та Франції. Тим не менш, Цюріх завжди зберігав свій статус великого ремісничого та торговельного центру.
У XIX столітті місто переживає бурхливе економічне зростання і стає економічною столицею Швейцарії, поступившись правом політичної першості Берну. Якщо, до 1800 року, у місті проживали близько 10 тис. чоловік, то 1900 року – вже 150 тисяч.
Завдяки своєму нейтральному статусу Швейцарія уникла пожежі Першої та Другої світових воєн. Однак, у березні 1945 року, американські ВПС зазнали міста масованого бомбардування, переплутавши нейтральний Цюріх з німецьким Пфорцхаймом.
З курйозів: у Цюріху (як і майже у всій Швейцарії) жінки отримали виборчі права лише 1971 року. Втім, у швейцарському кантоні Аппенцелль-Іннерроден, жінки почали брати участь у місцевих виборах лише з 1991 року.
Бюджет поїздки
Перед поїздкою необхідно розрахувати приблизний бюджет, який знадобиться для подорожі:
| Бронювання готелю | Оренда квартири | Проїзд у таксі | Вартість бензину | Середній чек у ресторані |
|---|---|---|---|---|
| від 507 €/ніч | від 157 €/ніч | Посадка – 6.52€, 1км – 4.19€ | 1.54 €/літр | 93 € за двох |
Коли краще їхати до Цюріха?
Та будь-якої пори року! Клімат тут дуже м’який. Середня температура взимку близько 0 °C, вночі опускається до -2 °C. Влітку зазвичай температура не перевищує 25 ° C, але ночі тут досить прохолодні (+10 ° C), так що про теплий одяг варто подбати. До речі, вода у Цюріхському озері прогрівається влітку до 23 °C. У третій понеділок квітня в Цюріху проходить традиційне свято «Шестідзвонье» (Зекселойтен), яке знаменує зустріч весни. Вулицями проходить барвистий «парад гільдій». А завершується все дійство спалюванням «сніговика» (насправді солом’яного опудала).
У серпні ви маєте можливість відвідати багатолюдний та яскравий Street Parade, який приваблює молодь з усієї Європи. Щороку його учасниками стають від 700 тис. до мільйона людей!
Восени, коли закінчується збирання врожаю, у Цюріху, на набережній біля Burkliplatz, проводиться найбільший фестиваль-виставка вин – Expovina. Тут можна продегустувати гранатові та янтарні напої практично з усіх країн – від Австралії до обох Америк, не кажучи вже про Європу.
6 грудня місто святкує День Святого Миколая. Загалом у цей день влаштовуються паради.
Що обов’язково слід зробити у Цюріху
- Пройтися Банхофштрассе. Це пішохідна вулиця, на яку ви потрапите одразу ж, якщо приїхали на залізничний вокзал. На ній розташовані офіси банків, ресторани та магазини. Причому, чим далі ви просуваєтеся цією вулицею до озера (а туди вона і веде), тим вище клас магазинів. Якщо гроші дозволяють, тут можна щось придбати. Так, тут все дуже дорого, але з іншого боку – все дуже якісно. А особливо красиво на Банхофштрассі взимку, під час Різдва – вся вулиця буквально потопає у святкових вогнях.
- Посидіти на площі Парадеплац (площа Парадів). Там багато кафе і дуже затишно. Наприклад, варто відвідати знамениту кондитерську Sprüngli, в якій можна пригоститись унікальними тістечками.
- Прогулятися вузькими вуличками Старого міста (Альтштадт). Все повітря тут просякнуте старовиною. Деякі будівлі збудовані ще в ранньому середньовіччі – у X – XI століттях!
- Оглянути храм Святого Петра. Годинник на вежі – найбільший у Європі. У своєму первісному вигляді собор був споруджений у 857 році. Потім його неодноразово перебудовували, яке нинішній вигляд сформувався 1706 року. Велична споруда!
- Ви ніколи не обідали у музеї? Відвідайте ресторан Kronenhalle. Він відомий величезною колекцією сирів, крім того, тут, серед іншого, подають унікальний шоколадний мус. Але, головне, інтер’єр ресторану прикрашають справжні картини Пікассо, Кандінського, Матісса та Шагала! Втім, знаменитий швейцарський сир та шоколад продаються у Цюріху всюди, зокрема, у супермаркетах Coop та Migros.
- Піднятися на площу Лінденхоф (Липовий двір). Це у самому центрі. Вона розташована на височини і звідти відкривається цікавий вид на східну частину міста та річку Ліммат.
- А якщо у вас є час, варто дістатися до гори Утліберг. Розташована вона недалеко (5-6 км) від Цюріха. Там є оглядовий майданчик, з якого можна оглянути озеро і місто майже «з пташиного польоту» – ось тоді ви зможете сказати, що бачили весь Цюрих.
- Фраумюнстер – жіноче абатство, засноване в 859 році і з будівництва якого, по суті, почалася історія міста – ще одне місце, куди варто зайти хоча б для того, щоб побачити приголомшливі вітражі Марка Шагала та Аугусто Джакометті.
- І, звісно, ви не пропустите Гроссмюнстер – колишній чоловічий монастир. Його вежі-близнюки – символ Цюріха, їх видно здалеку. У галереї монастиря можна побачити скульптури XII століття.
- Кунстхаус – музей живопису. Один із найбільших у Європі. У його колекції полотна Ван Гога та Далі, Рубенса та Пікассо. Аматорам мистецтва – до відвідування обов’язково!
- Водної церкви. Колись вона стояла на острові (звідси і її назва), потім з будівництвом набережної острів злився з основною частиною суші. Поруч із церквою – пам’ятник Ульріху Цвінглі, одному зі стовпів реформаторства.
