Будинок Амальє – одна з найяскравіших архітектурних перлин Барселоні. У його образі змішалися стилі неоготики та модерну. Свій залишковий вигляд він набув у 1900 році, завдяки проекту архітектора Жозепа Пуч-і-Кадафалка. Ця будівля входитиме до складу знаменитого «Кварталу розбрату». Сусідною будівлею є незвичайний будинок Бальйо, спроектований геніальним архітектором Антоніо Гауді.
Історія будинку Амальє
За першим проектом будівля була збудована у 1875 році. Через 23 роки його викупив барселонський кондитер Антоніо Амальє, чиє ім’я згодом і дало будинку пізнавану назву. Новий господар доручив його перетворення архітектору Пуч-і-Кадафалку. У ході трирічної роботи було зроблено перепланування та змінилося художнє обрамлення фасаду.
У 1970-х років будинок Амальє став пам’ятником національного значення Іспанії. На верхніх поверхах будівлі розташований Інститут іспанського мистецтва Амальє з великою бібліотекою.
Архітектурні особливості будинку Амальє
Найвидатнішою частиною будинку є оригінальний ступінчастий фронтон у стилі голландської готики. Верхні поверхи також оформлені у готичному стилі, але вже іспанському. Фасад четвертого поверху прикрашений колонами з різьбленими капітелями. Весь будинок пофарбований у ніжно-рожевий колір, що вказує на професію пана Амальє.
Центральний вхід обрамлень скульптурами за мотивами біблійних оповідей та середньовічних легенд. Вищі розташовані метафоричні зображення музики, живопису, архітектури та скульптури. Посередині розміщено портрет Антоніо Амальє.
В інтер’єрі вестибюлю використані натуральні матеріали – камінь, дерево та залізо. Примітний елемент оформлення – майстерно виконаний витраж.
