Гринвічський парк (Greenwich Park) колись був охотничим угіддям, а сьогодні це одна з найбільших та найкрасивіших зелених зон у південно-східній частині Лондона. Грінвіч парк займає площу понад 70 гектарів землі. Тому якщо у вас є вільний день, не проґавте можливість відвідати цю чудову пам’ятку англійської столиці.
Своїм народженням парк Грінвіч завдячує правлінню Тюдорів, які самозабутньо любили полювання. Перші кроки до благоустрою майбутнього парку стосуються періоду правління Генріха VI, коли лісова територія була обгороджена та передана для будівництва мисливського замку. Зі століттями благоустрій Грінвічського парку зазнали багато змін, але елементи королівського декору дійшли і до сучасних днів.
Відвідувачів парку зустрічають величні ворота із колонами. На них розташувалися позолочені кулі, що символізують Землю. Уся територія парку вистелена газонами та квітниками.
Північна частина парку повертає нас до історії англійських королів. Поле зору нашої уваги привертає куточок палацу, що дійшов до сьогодення, де на світ з’явилася наймогутніша королева Англії – Єлизавета І. Перед нашим поглядом відкривається Національний морський музей, що розташувався у будинку палацу, а трохи далі – архітектурний ансамбль Грінвічського військово-морського госпіталю.
Обсерваторія Грінвіча
Територія парку сформована у вигляді дворівневого прямокутника. Нижній, близький до річки Темзе, що починається від Національного морського музею і Квінс Хаус, піднімається широким схилом і виводить нас на височину, де стоїть Чайний будиночок, пам’ятник завойовнику Канади генералу Джемсу Вольфу. Далі пролягло плато Блекхет, з тенісними кортами, що розташувалися на ньому, ділянку для гри в крикет, а трохи далі куточок незайманої природи, в тіні якого сховалося велике озеро.
З середини XVII століття Великобританія набирає свої оберти колоніальний рух. На вершині грінвічського холму сірий Джонас Мур, головний інспектор генерального штабу пропонує королю Карлу II для повноцінного забезпечення мореплавців картами та координатами збудувати обсерваторію. Флемстід-Хаус (Flamsteed Hause) – комплекс, побудований для вирішення наукових завдань того періоду. У ньому розташувалися не лише книги з навігації та карти розрахунків зоряних шляхів. Але й з розвитком астрономічних та географічних досліджень у будівництві був розміщений вже зразок години та меридіанний круг Джорджа Ейрі.
Пізніше база картографування стає офіційним офісом Королівського морського альманаху, а потім встановлюється її значення як невід’ємна частина Національного морського музею – гордості англійців, яка колись здобула чисельні перемоги у своїх морехідних битвах, і зробила безцінний внесок у розвиток та становлення мореплавної справи.
Експонати тих годин реставровано та представлено для ознайомлення в музеї. Найбагатша колекція, яка налічує понад 2,5 мільйона екземплярів, відображає історію та славу Британського флоту. У музеї збереглося безліч копій найвідоміших кораблів Великої Британії різних годин як нагадування про головні морські ворота Лондона.
Обсерваторія Грінвіча © I Wei Huang/Shutterstock
Наукові досягнення
У 1854 році науковим співтовариством ухвалюється рішення про встановлення у Грінвічській обсерваторії Нульового меридіана, умовної географічної точки відліку часових поясів. Грінвіч стає еталоном найточнішої години у світі. Спочатку нульовий меридіан позначається латунною стрічкою, яка була натягнута крізь задній дворик обсерваторії, а з роками його замінюють на нержавіючу сталь. Склалася навіть легенда про те, що за його допомогою можна загадувати бажання, якщо однією ногою стати на нього, а іншою утримувати рівновагу. Звичайно, це лише легенда, але географічне місце дуже цікаве. Залежно від того, як розміщуються на ділянці ноги людини, вона може однією ногою бути у Західній півкулі, а іншою — у Східній.
Безумовно, мандрівникам завжди хочеться поринути в такий цікавий світ наукових подій, на власні очі подивитись на лінію Грінвічського меридіана, постояти на ньому і спробувати загадати найпотаємніше бажання, і заразом помилуватися краєвидами парку та околиць Лондона, що відкриваються з холма.
А якщо вам пощастити бути в парку близько полудня, то ви зможете застати ще одне унікальне явище, характерне лише для Лондона. Рівне опівдні над будинком Обсерваторії злітає «часова куля» червоного кольору. Його почали запускати ще 1833 року, щоб допомогти мешканцям та судноплавним компаніям Темзі правильно орієнтуватися у годині. Ця цікава традиція підтримується і досі.
У 2013 році у володіння Обсерваторії перенесли пам’ятник першій людині, яка підкорила космос, льотчику-космонавту Юрію Гагаріну, який раніше був встановлений на алеї Мелл, що з’єднує Букінгемський палац та Трафальгарську площу.
У Грінвічській Обсерваторії можна ознайомитися з ще одним світовим пам’яткою: астрономічним електронно-механічним годинником з ізохронним маятником конструкції радянського вченого-фізика Феодосія Михайловича Федченка. «Годині Федченка» до 1980-х років працювали у багатьох аеропортах світу, зокрема на космодромах та телецентрах. Похибка їхнього «ходу» становить 0,0002-0,0003 секунд на добу, що менше, ніж у годинників Шорта, зроблених в Англії у 1920-х роках. Зараз одна з моделей АЧФ-2 поповнює колекцію музею, і там же розташовується найбільший у світі сонячний час. Вони посідають почесне місце у вигляді 40-метрової піраміди.
Ворота Королівської обсерваторії справді прикрашають ще один відомий на весь світ надбрамний час Шепарда, який по праву вважається візитною карткою Лондона. Вони зустрічають і проводять гостей, відраховуючи секунди, і мають не зовсім звичний для нас 24-річний формат.
Ще одним із цікавих та унікальних експонатів музею можна назвати 28-дюймовий телескоп-рефрактор Говарда Грубба, створений у 1893 році і до сьогоднішнього дня він залишається найбільшим рефрактометром Великобританії.
Окрема галерея з безліччю цікавих експонатів присвячена життю та подвигам адмірала Нельсона.
Не вислизне повз очі суворий, але вишуканий комплекс архітектурного ансамблю Грінвічського військово-морського госпіталю. Споруда стала вершиною ренівського класицизму. Флотський госпіталь був заснований з ініціативи англійської королеви Марії II у 1694 після битв за англійське наследство, і завершився будівництвом у 1712 за проектом сірка Крістофера Рена під авторським наглядом його ассистента Ніколаса Хоксмура. Через століття госпіталь перепрофілювали до Військово-Морського коледжу, а зараз Гринвічський університет використовує приміщення як музей.
28-дюймовий телескоп-рефрактор Говарда Грубба, створений у 1893 © cowardlion / Shutterstock
Фестивальний рух Лондона
Незважаючи на безліч визначних пам’яток, Грінвіцький парк це насамперед саме парк. З пагорбів, що вільно розпласталися на березі річки, можна спостерігати за краєвидами природи, дикими птахами та тваринами, поринути у глибокий незвіданий для себе світ.
А ще Лондон – привабливе місце, яке уподобали шанувальники фестивального руху.
Ідея проведення фестивалів у Грінвічі стала гарною традицією. У 1996 році Бредлі Hemming розпочав фестиваль Greenwich and Docklands International Festival (GDIF), на якому можна насолодитися творчістю майстрів танцю, вуличних театрів, побачити майстер-клас артистів оригінального жанру, жонглерів, фокусників з різних країн та багато іншого. Вуличні вистави абсолютно безкоштовні. Вже багато років вулиці Лондона на 9 днів сповнюються духом творчості. Повітря насичується загадковістю та містифікацією, дзвоном мелодій, сміху та овацій. На площах та парках з’являються персонажі безсмертних творів, оживають герої улюблених казок, розливаються мелодії вічності та сучасності.
Понад два століття у Великій Британії проводяться фестивалі циркового мистецтва. У грудні 2018 року фестиваль у Грінвічі відсвяткував своє 250-річчя.
Вам також буде цікаво: 30 визначних місць Лондона які ми рекомендуємо відвідати.
