Ватиканський собор Святого Петра буквально наповнений шедевральними витворами мистецтва різних авторів. Папи намагалися залишити після себе пам’ятну спадщину, тому ніколи не скупилися і наймали найкращих майстрів для прикраси Базиліка. Кожен куточок собору несе символізм, а кожна зі статуй переповнена незвичайною і захоплюючою історією. Але все одно особливе місце серед усього достатку представлених робіт займає чудова «П’єта» (Pietà) Мікеланджело, яка знаходиться одразу праворуч від входу. Колись брила холодного мармуру під різцем великого майстра перетворилася на застиглий у століттях трагічний образ нестерпної материнської втрати і стала одним із найунікальніших творів мистецтва у світі.
Історія створення П’єти
Для роботи над скульптурою Мікеланджело Буонароті найняв кардинал Жан Білер де Лагрола, який був послом французького короля при папському дворі. Композиція замовлялася для прикраси похоронного меморіалу біля вівтаря церкви Святої Петроніли.
Спонсував проект добрий знайомий Мікеланджело, впливовий італійський фінансист Якопо Галлі, який і сприяв тому, щоб замовлення довірили 23-річному скульптору.
Після того, як Мікеланджело визначився з каменем, 26 серпня 1498 був підписаний контракт, згідно з яким робота повинна була бути закінчена через рік. За роботу молодому творцю належало на той час цілий стан — 450 золотих дукатів.
Мікеланджело вдалося виконати замовлення вчасно, і в 1499 він представив публіці скульптуру, рівних якої не знайшлося і донині. У руках майстра шмат каррарського мармуру став справжнім витвором мистецтва.
У 1517 р. церкву Святої Петронілли було зруйновано, а П’єту Мікеланджело перенесли до церкви Святої Марії. Пізніше статую помістили до каплиці Хору. А в 1749 році вона зайняла місце в одній із капел собору Святого Петра, яку потім перейменували на каплицю П’єти.
Автограф Мікеланджело
П’єта, чи скульптура «Оплакування Христа» — єдиний витвір Мікеланджело, на якому стоїть його автограф. Випадок трапився вже після встановлення пам’ятника. Автор часто заглядав до скульптури і одного разу підслухав розмову між двома парафіянами. Один із них припустив, що творець скульптури інший архітектор. Мікеланджело це розгнівало, і під покровом ночі він вигравіював на перепаду, що спадає через плече Мадонни: «Мікеланджело Буонаротті флорентієць виконав». Пізніше він пошкодував про хвилинну слабкість і більше ніколи не ставив підпис на своїх творах.
Особливості П’єти Мікеланджело
«П’єта», виконана Мікеланджело, вражає найвищою майстерністю та точністю вирізаних фігур. У аналогічних роботах інших авторів зазвичай зображалася група героїв, а чи не два персонажа, як в Буонаротті. Перед молодим зодчим стояло непросте завдання — не порушуючи природні пропорції, потрібно було створити гармонійну композицію зі статуями і лежачими статуями. У результаті Мікеланджело повністю впорався із замовленням.
Скульптор віртуозно надав кам’яному пам’ятнику динаміки. Мадонна ніби завмерла в русі до Христа, що лежить неймовірною вагою у неї на колінах. При цьому Марію зображено не поглинену горем, а з умиротвореним гарним обличчям. Для її образу Мікеланджело зробив ще один прийом — зобразив молоду матір, припускаючи, що на юному обличчі скорбота буде виразнішою.
Прекрасно зображений і Ісус. Його статуя представляється важким, вигляд рук і ніг та їх розташування свідчать про те, що тіло задубіло. На неживому обличчі Христа завмерли всі пережиті страждання, що випали йому перед смертю.
Скульптурна композиція має пірамідальну форму. Її висота 174 см, а ширина 195 см. Діва Марія тримає свого померлого сина навколішки. Щоб досягти балансу композиції, Мікеланджело довелося пожертвувати природними пропорціями тіл. Майстер зумів майстерно сховати це за допомогою складок на одязі. Лише якщо придивитися, то можна помітити, що постать Марії набагато більша за Христову. Дослідники з’ясували, що якщо тіла випрямити, то зріст сина становитиме 175 см, а матері – понад 2 метри.
Акт вандалізму проти П’єти
21 травня 1972 року світ мало не втратив одного з найбільших надбань людства. Після святкової служби угорець Ласло Той накинувся з молотком на П’єту Мікеланджело. Йому вдалося розбити ліву руку Мадонни та сильно пошкодити її обличчя. Він був затриманий, перш ніж встиг накинутися на постать Христа. Безумець спочатку був поміщений у психіатричну лікарню, а потім депортований з країни.
У Римі довго було неможливо вирішити, що робити зі скульптурою. Але все ж таки вирішили робити повну реставрацію. Після відновлювальних робіт шедевр був встановлений за куленепробивним склом. Деякі цю обережність також вважають своєрідним вандалізмом. Адже через скло побачити скульптуру можна лише здалеку та одного ракурсу, що позбавляє вірян можливості повноцінно насолодитися твором.
Цікаві факти про скульптуру
- Подейкували, що для того, щоб римська П’єта добре виглядала в погано освітленій церкві, Мікеланджело довелося витратити на полірування часу не менше, ніж пішло на вирубку скульптури з мармуру.
- П’єдестал для мармурової П’єти Мікеланджело зроблений за сто років архітектором Франческо Борроміні.
- У 1964 р. рентгенівське дослідження «П’єти» показало, що ще у XVIII столітті фігурі Мадонни відламали долоню, яку потім відновив невідомий майстер.
