Путівник по Бергамо: що подивитись, корисні поради

Бергамо

Якщо мова заходить про Італію, уяву відразу малює високі замки епохи Середньовіччя, старовинні вузькі бруковані бруківки, вулички, часто-густо посаджені квітами, еспресо, пармезан, скульптури, оперети, маленькі затишні кафе з плетеними меблями. А також відразу згадуються такі міста, як Рим, Венеція, Мілан, Верона, навіть Палермо. Але чомусь із такою італійською ідилією ніяк не асоціюється Бергамо. А даремно! Це маленьке затишне містечко абсолютно збігається з уявленнями про традиційний образ Італії, більше того, він робить його більш виразним і виразним. Саме без такого провінційного раритетного містечка, як Бергамо, характер Італії був би недосконалим. Він, як недостатня ланка в головоломці, яка пов’язує разом решту: варто тільки йому зайняти своє місце – відразу виникає прекрасна картина,

І в той же час можна впевнено сказати, що такої Італії, з присмаком бергамота і величчю гір, ви ще не бачили! Мальовниче озеро Комо та передгірна долина Альп надають особливої ​​краси місту. Бергамо дихає свіжістю з ретроспекціями у минуле, адже місто повністю знаходиться під захистом ЮНЕСКО. Парадокс Бергамо вже стільки століть у тому, що з такою кількістю автентичних пам’яток він залишається маловідомим містечком. Хоча сьогодні є можливість зламати стереотипи та вирушити у подорож хитро сплетеними стежками Бергамо. Це буде чудова інвестиція у власні враження!

Райони Бергамо

Місто структуроване на 13 муніципалітетів – комун. Але, неофіційно, зате явно і традиційно, всі жителі та гості поділяють Бергамо на два райони: Читта Альта (Верхнє місто) та Читта Боса (відповідно Нижнє місто). Вони однаково пронизані автентичним духом Бергамо, наповнені величезною кількістю визначних пам’яток, відрізняються лише розташуванням. Тож у обох частинах міста обов’язково варто побувати.

Визначні місця Бергамо

Найважливішими та найяскравішими, серед інших міських культурно-історичних об’єктів, по праву вважаються площа Дуомо з усипальницею Коллеоне, башти Гамбіта та Комунальна, Стара Ратуша з барельєфами по всьому фасаду, Нова Ратуша, замок Ла Рокка, базиліка Санта-Марія-Ма Фінацці, церква Санта-Марія-делла-Грація. Два останні – знаходяться в Нижньому місті, решта – у Верхньому.

Населення

Чисельність жителів Бергамо коливається в межах 116 тисяч осіб, етнічний склад яких досить різноманітний як для такого невеликого містечка. Звісно, ​​основу становлять італійці (приблизно 84%). Також тут мешкають представники підданства Болівії (близько 3%), а також румуни, українці, вихідці з країн Південної та Східної Азії, Північної Африки, але вже трохи меншому відсотковому співвідношенні. Абсолютна більшість жителів Бергамо відповідальні, акуратні та привітні люди, які дбайливо і з любов’ю ставляться до свого міста.

Коротка історія

Історія Бергамо почалася ще за часів античності, коли більшу частину сучасної Італії населяли кельти. Свою назву поселення отримало, швидше за все, від імені бога Бергімуса, якого вшановували місцеві жителі.

У 49 році до н. влада над “містом на горі” (ще одна версія назви Бергамо) переходить до римлян у зв’язку з розвитком Римської імперської цивілізації. У цей період була зведена фортеця та захисні стіни, будувалися дороги, процвітали ремесла, з’явилося безліч архітектурних споруд – все те, що характерно для традиційного життєвого укладу та культури Риму.

Але у V столітті місто руйнує великий завойовник Аттіла з племенами гунів.

Після нього Бергамо відбудовують лангобарди і на початок XII століття місто входить до складу Лангобардського королівства як герцогство.

З моменту завоювання Карлом Великим місто входить до складу його імперії в статусі центру однойменного графства. А ось після ХІІ століття починається період Бергамо як комуни Ломбардської ліги. Найпрекрасніші архітектурні споруди, замки, вежі та церкви, навіть бруківка на вулицях, з’являються саме в цей період.

Також за місто боролися міланські Вісконті і Світлійша Венеціанська республіка, що змінила їх у ХV столітті, під проводом Бартоломео Коллеоні. До речі, сьогодні усипальниця цього імператора залишається однією з найпопулярніших пам’яток міста.

І лише через кілька століть Бергамо стає центральним містом однойменної провінції адміністративної області Ломбардія, що входить до незалежної країни Італія.

Бюджет поїздки

Перед поїздкою необхідно розрахувати приблизний бюджет, який знадобиться для подорожі:

Найкращий час для поїздки в Бергамо

Клімат Бергамо помірний, теплий та із суттєвою кількістю опадів протягом усього року. Найхолоднішим, як правило, буває січень. Як правило, температура повітря становить +6 °С, дуже рідко стовпчик термометра опускається до мінімальної позначки нижче за нуль (-1 °С).

Найспекотнішим можна назвати період із середини липня по першу половину серпня. Як правило, показники фіксуються у межах +28 °С. Але тут навіть найспекотніша погода переноситься легко, адже місто розташоване в передгір’ї Альп і вологість повітря тут досить висока, що допомагає пережити навіть дуже спекотні дні.

Осінь та зима у Бергамо помірно-теплі, відповідають типовому уявленню про міжсезоння, але на тлі Бергамо нетипово красиві!

Загалом місто виглядає по-своєму елегантно в будь-який сезон.

А ось візитною карткою Бергамо у культурно-розважальному аспекті є цікаве “ралі мильниць”, яке щорічно проводиться наприкінці весни. Суть змагань полягає в тому, що кілька дерев’яних машин, без двигуна, але з яскравим різнокольоровим оригінальним дизайном, спускаються з гори стіни фортеці Верхнього міста. Мета автомобіля, точніше його екіпажу, набрати максимальну швидкість і першим опинитися на фініші. За результатами трьох таких заїздів визначається переможець. Безмоторні ралі дуже популярні серед місцевих жителів і серед мандрівників і були проведені вже близько 40 разів!

Також, у театрі імені композитора Доніцетті в Нижньому місті, окрім поточних вистав, щовесни проходить Міжнародний фестиваль піаністів, у якому беруть участь музиканти з усього світу.

Крім цього, в місті, протягом усього року, проводиться і багато інших яскравих розваг. Цікаві, пізнавальні заходи та веселощі самі знайдуть кожного, хто наважиться сюди приїхати. Адже недарма і Труффальдіно з Бергамо (відомий персонаж комедії Карло Гольдоні) був таким бешкетним!

Потрібно обов’язково зробити

• Вітаємо крилатого лева Сан-Марко на міських воротах Бергамо Альто.
• Розпочати день із філіжанки кави та свіжого круасану на Соборній площі в оточенні безлічі пам’яток, серед яких височить і Кафедральний собор у вигляді латинського хреста.
• Здійснити подорож з Нижнього міста до Верхнього на фунікулері, насолоджуючись красою ландшафтів та панорамним видом всього Бергамо Босса.
• Освіжитись ковтком води біля фонтану La fontana Contarini на Старій площі Верхнього міста, адже вона тут питна. Взагалі, у Бергамо, б’є багато джерел, якими і заповнюються фонтани, тому у всіх таких осередках міста вода придатна для пиття.
• Розглянути в бінокль сусідній Мілан із замку Рокка (найвищої точки у Бергамо), розташованому на пагорбі святої Євфимії, місці колишнього римського Капітолію. Можна помилуватися у збільшеному вигляді та іншими красивими околицями, що потрапляють у поле зору.
• Послухати о 22:00 дзвін вежі Торре Чівіка, який за традицією відбиває 100 ударів. За часів венеціанського правління це було сигналом про закриття міських воріт.
• Захопитися красою і багатством виконання церкви Санта-Марія-Маджоре, що поєднує романський стиль і готику. А ось усередині базиліки стіни прикрашені чудовими старовинними гобеленами, в деяких місцях можна також побачити фрагменти стародавніх фресок, що збереглися. І ще – почути, як наживо звучить орган!
• Зайти до міської бібліотеки, що знаходиться в Новій Ратуші, і має статус найбагатшої в Італії. Тут знаходиться близько 11 тис. екземплярів періодичних видань та понад 700 тис. книг, деякі з яких датуються початком XVIII століття.
• Розширити свої уявлення про різноманітність та екзотику фауни в Ботанічному саду, колекція якого складає понад 900 видів рослин, зібраних з усієї передальпійської Ломбардії.
• Завітати до церкви Св. Олександра, який є покровителем Бергамо. Всередині храму дбайливо зберігаються твори таких великих геніїв живопису, як Лоренцо Лотто, Леандро Бассано, Антоніо Балестра, а сам храм був вперше зведений ще в період раннього християнства, на початку IV століття, хоч і пережив кілька реконструкцій.