Дар-ес-Салам
Дар-ес-Салам, що стрімко розростається, здійснив економічний і соціальний прорив у XXI столітті. Він забудовується сучасними будинками, розвиває інфраструктуру та дарує надію на краще життя. Навіть мешканець нетрів має шанс на найкраще життя у місті з назвою, що перекладається як «обитель світу». Це зовсім інша Африка. І її варто побачити!
Населення Дар-ес-Салама
За результатами останнього офіційного перепису у 2012 році населення історичної столиці вже становило 4,365 мільйона людей. Але оскільки Дар-ес-Салам є дев’ятим за темпами зростання містом у світі, розрахункова цифра кількості жителів у 2020 році — 6,702 мільйона. Титульна нація становить переважну частину населення. Є й невеликі громади європейців, азіатів та арабів. Жінок тут мешкає на 3% більше, ніж чоловіків. 62% населення – християни, мусульман – 35%. Прихильників традиційних африканських вірувань – 2%. Є серед мешканців та атеїсти.
Коротка історія
За африканськими мірками Дар-ес-Салам — місто досить молоде. З’явився він на картах в 1866 завдяки султану Занзібара Маджіду ібн Саїду. Він вирішив звести нове місто на узбережжі океану. Його гарна назва, яка перекладається як «оселя світу», теж придумана султаном. На жаль, після смерті імператора в 1870 році, населений пункт занепав.
Другий шанс на розвиток Дар-ес-Салам отримав 1887-го. У місті влаштувалася німецька Східноафриканська компанія і відкрила тут свою торгову станцію. Через 2 роки арабський уряд було повалено, а територія перетворилася на колонію. У 1891 Дар-ес-Салам став адміністративним і комерційним центром Німецької Східної Африки. Німці активно займалися розвитком його інфраструктури та транспортної доступності. У 1902 році було сконструйовано плавучий док у порту. 1907-го — прокладено нові лінії Центральної залізниці. Населення міста зростало, зокрема за рахунок іммігрантів.
1916 року, під час Першої світової війни, німецька колонія була захоплена англійцями. Територія отримала нову назву – Танганьїка. Але Дар-ес-Салам зберіг свій статус адміністративного центру. Період британського правління також позитивно вплинув зростання міста. Його розвитку не завадила навіть Друга світова війна. А після неї Дар-ес-Салам знову почав дуже швидко розширюватися.
У 1961 році Танганьїка здобула незалежність. А 1965-го, разом із сусіднім Занзібаром, сформувала нову державу — Танзанія. І до 1973 року Дар-ес-Салам був його столицею. Після цього цю функцію перебрала він Додома. Однак частину урядових установ так і не було переведено.
На початку XXI століття місто набрало небувалого для Африки темпу розвитку. Було відкрито нові процвітаючі підприємства. Почалося активне будівництво висотних будівель, мостів, доріг. У Дар-ес-Саламі працюють основні фінансові установи країни. Це її комерційний центр. А ще місто залишається найважливішим транспортним вузлом Танзанії. Тут знаходяться головний морський порт із терміналом для танкерів та міжнародний аеропорт. Залізниця Дар-ес-Салама з’єднує великі міста Танзанії. А автодороги відрізняються чудовим покриттям.
Найкращий час для поїздки в Дар-ес-Салам
Клімат міста – субекваторіальний. Дуже жаркий і дуже вологий. Сезони тут відрізняються не так за температурами, як за кількістю опадів. Найбільш дощовий період із тривалими зливами припадає на три весняні місяці. У червні настає сухий сезон і триває він до жовтня. Середня температура в цей час – +25-27 °C. Потім два місяці знову йдуть дощі, але вже не такі рясні. Січень та лютий радують щодо сухої погоди. А стовпчик термометра в цей час часто завмирає на позначці +28 °C. У сезон дощів місто не особливо зручне для туристичних розваг, а в решту часу гостей тут дуже чекають.
У березні у Дар-ес-Саламі проводиться фестиваль Ньяма Чома. Він присвячений барбекю. Прекрасний час познайомитися з м’ясними стравами традиційної кухні. А у грудні стартує Тиждень моди на суахілі. Її місія – познайомити світ із дизайнерами зі Східної та Центральної Африки.
Що потрібно зробити туристу в Дар-ес-Саламі
- Насолодитися красою архітектурних скарбів міста. Всі вони дуже різні, і своїм виглядом відбивають історію Дар-ес-Салама. Old Boma (Стара Бома) – найдавніша будівля колишньої столиці. Це єдина частина палацу султана Сеїда Маджіда (1862 рік), що збереглася. Імовірно, в ньому розташовувався гарем або приміщення для гостей. Головні сліди німецького колоніального панування – лютеранська церква Азанія Фронт та собор святого Йосипа. Особливою класичною строгістю та чистотою ліній відрізняється англіканська церква святого Албана. Дархана Джаматхана – велична біла мечеть в історичному центрі. У місті є кілька красивих храмів індуїстів. Один із них знаходиться на вулиці Прамух Свамі.
- Помилуватися висотними будинками в даунтауні. Це далеко не типовий для більшості африканських міст краєвид. На 2019 рік у Танзанії було збудовано всього 15 будівель заввишки 20 поверхів та більше. І всі вони перебувають у Дар-ес-Саламі. Блискучі склом і хромом вежі-близнюки (PSPF Commercial Twin Towers), на 35 поверхах кожна, стали справжнім символом міста. А головна туристична приманка Golden Jubilee Tower – ресторан Акемі (Akemi Revolving Restaurant), що обертається, на 21 поверсі. Все, що потрібно зробити для чудового панорамного огляду – зайняти столик біля вікна.
- Просочитися справжнім духом приморського міста на рибному ринку Мзізіма (Mzizima) у південній частині Ocean-road. Тут панують специфічні аромати, моторошна антисанітарія та постійний шум. При цьому вибір риби та морепродуктів – на будь-який смак. Але важливо врахувати фактор часу. Ринок починає працювати зарано. Вже о п’ятій ранку тут отоварюються шеф-кухарі дорогих ресторанів. Вони вибирають найкраще з улову. А купівля товару дуже схожа на аукціон. На це варто подивитися. Не менш яскраві ринки Ківуконі (Kivukoni) і Магагоні (Маgаgоni).
- Знайти найпопулярніші місця для придбання сувенірів. Ринок різьбярів по дереву Mwenge зібрав близько 200 ремісників. Тут можна купити красиві маски, статуетки, тканини, прикраси з бісеру, картини Tinga Tinga та багато іншого. А на ринок Каріаку варто вирушити за «емоційними сувенірами» — враженнями. Торгівля тут йде не лише у будівлі, а й далеко за її межами. І це чудове місце, щоб зрозуміти, як живуть прості танзанійці, навчитися відчайдушно торгуватися та скуштувати місцеві страви. А ще тут можна вдало купити одяг, фрукти та спеції.
- Відвідати Національний музей та будинок культури. Його експозиція дозволить поринути у минуле регіону. Продовжити освітню програму можна у Художній галереї Ньюмба-я-Санаа (Nyumba ya Sanaa). Вона була відкрита у 1972 році для підтримки місцевих художників. Представлені роботи можна не лише оглянути, а й купити. Тут також проводяться танцювальні та музичні заходи. А за 10 км на північ від центру Дар-ес-Салама знаходиться село-музей Макумбушо. Це зібрання справжніх традиційних жител із різних куточків Танзанії. Вони можна заходити, щоб вивчити докладніше. А за окрему платню туристу пропонують помилуватися національними танцями.
- Присвятити день пляжного відпочинку. На муніципальних туристу краще не з’являтися. Його одразу «атакують» торговці різною всячиною та інші заповзятливі люди. Тут досить брудно, а ризик бути обкраденим дуже великий. Один з добрих варіантів – проїхатися на таксі вздовж New Bagamoyo Road. На північному узбережжі зосереджені облаштовані та чисті пляжі готелів. Вхід на деякі з них безкоштовний. А ще можна купити поїздку човном на острови Мбудья або Бонгойо. Тут чистий пісок, багато зелені, зручні лежаки, кілька ресторанчиків. Екскурсія в Dar es Salaam Marine Reserve System включає відвідування вже названих островів та ще кількох. Під час перебування в заповіднику можна позасмагати, помилуватися морською живністю та зайнятися дайвінгом.
