Портофіно
Портофіно – крихітне північне італійське місто, яке знаходиться в бухті Сан-Фруттуозо біля Лігурійського моря. Тут усі пляжі відзначені Блакитним прапором за їхню кришталеву чистоту. Ось уже близько двохсот років Портофіно вважається престижним курортним містом, уподобаним знаменитостями. У різні часи у цій бухті відпочивали Зігмунд Фрейд, Ернест Хемінгуей, Гі де Мопассан, Мадонна, Джордж Клуні, Шерон Стоун та Демі Мур. Портофіно – мальовничий симбіоз середземноморської природи, яскравих будиночків і блакитної води, що ніби зійшов з картини італійського художника.
Райони Портофіно
Площа Портофіно складає всього 2,5 км і тому в ньому немає поділу на райони. А місто фактично складається із однієї вулиці.
Визначні місця Портофіно
Портофіно — крихітне місто, в якому донині зберігся оригінальний історичний дух часів Генуезької республіки. Його можна відчути у стародавніх церквах, на старовинній площі та біля «лялькових» будиночків біля узбережжя бухти. Опинившись тут, відразу стає зрозумілим, чому це місце стало магнітом для багатих і знаменитих.
Населення Портофіно
У Портофіно проживає близько 400 осіб, які активно зайняті у туристичній сфері. У курортний сезон населення міста збільшується у кілька разів за рахунок приїжджих.
Коротка історія
Перші згадки про цю територію датуються I століттям до н.е., коли Пліній Старший у своєму трактаті описав римський Портус Дельфіні, розташований на Лігурійському узбережжі між Генуєю та затокою Тигулліо. У 1171 Портофіно включили до складу комуни Рапалло разом з Санта-Маргерита-Лігуре. У 1229 році місто стало частиною Генуезької республіки. У природній гавані розміщувалися рибальські човни, а торговельний флот республіки міг стояти тут лише тимчасово. Завдяки особливостям ландшафту, кораблі, що стоять у бухті, навіть у найсильніший шторм були у безпеці.
У 1409 Портофіно тимчасово належав Флорентійській республіці, що підкорялася французькому королю Карлу VI. Але після витіснення французів із Генуї місто повернулося до колишнього складу. У 1815 Портофіно став частиною Королівства Сардинії, а в 1861 – увійшов до складу Об’єднаного королівства Італії.
Наприкінці XIX століття місто почало розвиватися як курорт завдяки тому, що його помітили європейські аристократи. Вони спеціально добиралися до Портофіно із сусіднього Санта-Маргерита-Лігуре на кінних візках. Іноземці активно почали будувати тут вілли та готелі і вже до 1950 року головним джерелом прибутку міста замість рибальства став туризм, а набережна перетворилася на нескінченну низку ресторанів та кафе.
Наразі Портофіно береже свій статус престижного та дорогого курорту, а місцеві закони допомагають зберегти вигляд міста, забороняючи будівництво сучасних будинків, що порушують історичну архітектуру.
Бюджет поїздки
Перед поїздкою необхідно розрахувати приблизний бюджет, який знадобиться для подорожі:
| Бронювання готелю | Оренда квартири | Проїзд у таксі | Вартість бензину | Середній чек у ресторані |
|---|---|---|---|---|
| від 262 €/ніч | від 198 €/ніч | Посадка – 5.01€, 1км – 1.5€ | 1.54 €/літр | 50 € за двох |
Найкращий час для поїздки в Портофіно
У Портофіно панує м’який та сонячний середземноморський клімат. Зима тут тепла, із середніми температурами +6…+7 ºС. Влітку повітря прогрівається до +28 ºС. Туристичний сезон триває з кінця травня до кінця вересня, на цей час температура води становить близько +24 ºС.
Що потрібно зробити туристу в Портофіно
- Поблукати старовинним замком Браун, побудованим ще в XV столітті. Через чотири століття замок став приватною віллою англійського консула, який тут зіграв своє весілля і посадив на честь цієї події дві сосни, що символізують молодят. Ці дерева й досі ростуть біля головного входу. У будівлі збереглися деякі оригінальні інтер’єри з барельєфами, мармуровим оздобленням та красивими меблями. Навколо замку розбито пишний середземноморський сад.
- Купити мармурову ступку з дерев’яним маточкою, щоб готувати вдома справжній соус песто, який вигадали саме в цьому регіоні. Він готується на основі оливкової олії, базиліку та насіння пінії (італійської сосни). У наших широтах це насіння можна легко замінити кедровими горішками. Всі інгредієнти з сіллю та часником товчуться у ступці до однорідної консистенції. Песто можна їсти просто з хлібом або використовувати як додаток до пасти, різотто і навіть картоплі.
- Заглянути до головного храму міста — церкви Святого Мартіна. Завдяки високій дзвіниці його видно ще з центральної площі. Цій церкві близько 1000 років. За цей час вона багато разів перебудовувалась та реконструювалася. Відмінною рисою є фасад із круглим вітражним вікном, пофарбований у сірі та жовті кольори. Незважаючи на досить скромний зовнішній вигляд, усередині досить помпезний інтер’єр з великими люстрами, багатими фресками і високими колонами з арочними прорізами.
- Насолодитися місцевими екологічними продуктами. Лігурійці пишаються своїми оливками та маслинами, олією з них та фокаччею. Ще одна особливість регіону — анчоуси. Їх тут можна зустріти в різному вигляді – смажені, фаршировані песто соусом, свіжі, запечені і мариновані. Всі інші морепродукти (мідії, кальмари, креветки, сибас і дорадо) теж не поступаються своєю свіжістю та насиченим смаком.
- Відвідати церкву Святого Георгія, побудовану у 1154 році. До неї можна дійти прямою дорогою з центральної площі. Під час Другої світової війни її було повністю зруйновано бомбою і відновлено вже до 1950 року. Усередині знаходяться мощі Святого Георгія (покровителя Портофіно), які привезені з хрестових походів. З оглядового майданчика церкви відкривається краєвид на Портофіно та бухту Сан-Фруттуозо.
- Прогулятися площею П’яцетта. Нею заборонено пересуватися на транспорті, що створює атмосферу спокою та затишку. Тут розташовані магазини, рибні ресторани та готелі. Біля площі є парк-музей із різноманітними скульптурами. Також звідси можна спуститись до моря, де на пристані пришвартовані розкішні яхти та кораблі.
- Знайти в глибинах сусідньої бухти, за 8 кілометрів від Портофіно, що затонула статую Ісуса Христа. Бронзова скульптура розміром 2,5 метри була спеціально затоплена в 1954 році, на честь першого італійського аквалангіста Даріо Гонзатті, який загинув тут сім років раніше. За своє незвичайне розташування вона отримала назву Христос з безодні. Завдяки прозорій воді, можна побачити цей витвір мистецтва не спускаючись до нього з аквалангом, а просто плаваючи з маскою та трубкою.
