Пізанський собор (Duomo di Santa Maria Assunta) – вінець архітектурного мистецтва середньовічної Італії. Разом із відомою Пізанською вежею, Баптистерієм та цвинтарем Кампо-Санто він створює цілісний архітектурний ансамбль, який внесений ЮНЕСКО до списку об’єктів Всесвітнього надбання. Щоб побачити цей шедевр, біля центральної частини Пізи, на П’яцца деї Міраколі, безперервно стікається безліч туристів.
Найбільш монументальним та величним у цій архітектурній четвірці є собор. Храм із білого мармуру виконаний у пизанському романському стилі. Це означає, що його архітектура гармонійно поєднує яскраві деталі різних течій. У ньому переплелися ментально близькі — візантійські та ломбардські, а також стилі арабського та античного напрямків.
Цей витвір зіграв знакову культурно-історичну роль. Пізанський собор став прототипом культових споруд всього регіону Тоскана . Визначна пам’ятка залишається однією з найяскравіших у всій Італії.
Історія зведення Пізанського собору
Історія Кафедрального собору Успіння Пресвятої Діви Марії налічує вже тисячу років. Об’єкт споруд ще в ХI столітті і лише згодом названо ім’ям міста. На період будівництва Пізанська республіка була найрозвиненішою державою у всьому Середземномор’ї. Витончена пишність та грандіозні масштаби конструкції Пізанського собору — найкраще доказ. Адже за задумом його творців, структура храму мала символізувати могутність Пізанської республіки.
Реалізація архітектурного проекту геніального Бускето ді Джованні Джудіче розпочалася 1063 р. і тривала близько 30 років. Над оздобленням фасаду працював не менш талановитий архітектор Райнальдо.
Композиція планувалась як образний символ різнобічних торговельних відносин Пізі. Архітектура собору відбивала калейдоскоп торгово-географічних зв’язків республіки. Саме з цією метою характерні риси різних течій навмисне переплелися в одному об’єкті. Згодом такий симбіоз породив новий напрямок в архітектурі – пізанський романський стиль.
Також поштовхом до будівництва стало будівництво венеціанського собору Святого Марка. Імператори хотіли продемонструвати велич Пізанської республіки та створити «конкурентоспроможний», не менш майстерний храм. Час показав, що композиція Пізанського собору впоралася із цим завданням.
Реставрація собору
На жаль, автентичний первозданний образ Пізанського собору не зберігся через пожежу 1595 року. Вогонь знищив як зовнішнє, так і внутрішнє оздоблення храму. Внаслідок нещасного випадку було втрачено унікальні скульптури, фрески, предмети декору. Собор підлягав повній реставрації.
Найкращі художники та архітектори працювали над його відновленням. Відбиток мислення архітекторів епохи Відродження відклався на композиції Пізанського собору. Зовнішній вигляд храму сьогодні є злиття культур двох епох — Середньовіччя та Ренесансу. Щоправда, часткові реконструкції проводились тут і згодом.
Архітектурні особливості
Масштаби конструкції Пізанського собору справді грандіозні. Хрестоподібна форма, мармурове оздоблення, чотириярусні лоджії з колонами та декоративними арками, невелика баня, спрямована вгору лінії споруди — все це здалеку приковує погляд.
Фронтон увінчань статуєю Діві Марії з Немовлям на руках. Кути надбудови прикрашають чотири євангелісти. Біло-сірий мармуровий фасад увінчаний райдужною мозаїкою та барельєфами біблійних сцен.
Пізанський собор усередині
Не менш витончено виглядає інтер’єр Пізанського собору. Чергування чорного та білого мармуру створюють зоровий ефект необмеженого простору. Колонами та аркадами інтер’єр поділів на п’ять нефів. Стеля прикрашена позолотою, ліпниною, фресками.
Особливої уваги всередині Пізанського собору заслуговують такі об’єкти:
- мозаїка Ісуса на апсиді, яка дивом уціліла після пожежі;
- готична кафедра, виготовлена Джованні Пізано, — ще один артефакт, порятунок від вогню;
- каплиця-гробниця заступника Пізі – Святого Райнера та інші.
Релігія та наука
Цікавий факт про Пізанський собор пов’язаний з ім’ям всесвітньо відомого вченого Галілео Галілея — найвидатнішого уродженця Пізі. Існує гарна легенда, що відкриття його закону ізохронності відбулося саме біля стін храму. Як маятник, який підштовхнув розумного парафіянина на роздуми про коливання, послужила люстра Пізанського собору. І поки противники цієї версії намагаються її спростувати, біля храму біля купола продовжує сяяти світильник під назвою «лампа Галілея».
Кут нахилу
Через піщано-глинистий ґрунт собор, як і його супутниця — «падаюча» Пізанська вежа, трохи нахилений. Але це не так помітно, як у випадку з красунею-дзвіницею.
Але ж не лише кут нахилу визначає унікальність споруди, а насамперед витонченість її архітектоніки. Сьогодні Пізанський собор виконує функцію діючого храму для сакральних ритуалів та роль історичного музею.
