Відома всьому світу статуя Давида Мікеланджело Буонарроті заворожувала тисячі людей упродовж століть. Мармурова скульптура, що вважається одним з головних шедеврів історії мистецтва, демонструє як майстерність художника, так і знакові риси образотворчого мистецтва Ренесансу.
Художник, письменник та історик Джорджіо Вазарі зазначав, що «ніякий інший витвір мистецтва не може зрівнятися з ним ні в якому відношенні, з такою справедливою пропорцією, красою та перевагою, яку створив Мікеланджело». Але щоб зрозуміти, чому скульптура отримала таку високу оцінку, потрібно спочатку зрозуміти контекст, де Давид створювався.
Історія створення скульптури Давида у Флоренції
Мікеланджело було всього 26 років, коли в 1501 він отримав замовлення від гільдії торговців вовною на створення скульптури старозавітного персонажа для прикраси собору Санта-Марія-дель-Фьоре. Перед художником стояло непросте завдання — висікти гігантську скульптуру зі шматка мармуру, від якого вже відмовилися два майстри. Відомо, що обидва скульптори припинили працювати з цією мармуровою брилою через її низьку якість і крихкість. Крім внутрішньої слабкості мармуру, були й інші елементи, які ускладнювали роботу з ним: вени, що біжать по всьому блоку, і незліченні тароли, або отвори, що пронизують поверхню.
Однак, незважаючи на всі ці труднощі, Мікеланджело прийняв виклик і протягом двох років перетворював мармуровий блок на скульптуру Давида — уособлення непокори та сили духу.
Символізм Давида
Скульптура зображує Давида, біблійну постать. Згідно з Біблією, Давид бореться з Голіафом, колосальним филистимлянином. Незважаючи ні на що, беззбройний Давид збиває супротивника за допомогою пращі, а потім обезголовлює його власним мечем.
В описі статуї Давида часто зустрічаються слова «класичний» та «традиційний», але це не зовсім правильно. Давид у виконанні Мікеланджело дуже відрізняється від ранніх версій художників флорентійського Ренесансу, таких як Верроккьо, Гіберті та Донателло, які зобразили тріумфальну версію молодого героя, який стоїть переможцем над відрубаною головою Голіафа. Мікеланджело вирішив зобразити Давида перед битвою: він насторожений і готовий до бою.
Ми практично не бачимо рогатку, яку Давид тримає через плече — митець має на увазі, що перемога Давида була зумовлена переважно його розумом, ніж його явною силою. Його впевненість у собі та концентрація — це цінності, які високо цінувалися в епоху Відродження, яка прагнула ідеалу «мислячої людини».
Мікеланджело використовував класичну позу, відому як контраппосто (контрапост), де більша частина ваги припадає на одну ногу, так що плечі та руки відхиляються від осі від стегон та ніг, надаючи скульптурі динамічного вигляду.
Поза Давида виглядає природною і невимушеною, і, очевидно, Мікеланджело довелося чимало попрацювати, щоб надати величезній і тяжкій статуї таку легкість.
Символізм Давида © PrakichTreetasayuth / Shutterstock
Зараз статуя Давида представлена в одному із залів Академії образотворчих мистецтв у Флоренції та доступна для перегляду всім охочим. Але своє місце в Академії Давид отримав далеко не відразу.
Спочатку скульптура призначалася для прикраси собору Санта-Марія-дель-Фьоре. Коли статуя була майже готова, флорентійська влада зрозуміла, що вона надто велика і важка, щоб її можна було підняти на дах собору.
У червні 1504 року скульптуру помістили поруч із входом у Палаццо Веккьо на площі Синьйорії замість бронзової скульптури Донателло Юдіфі та Олоферна. Потрібно було чотири дні і сорок людей, щоб перемістити статую від майстерні Мікеланджело до площі Синьорії, хоча відстань була меншою за милю.
В 1873 «Давида» прибрали з площі, щоб захистити його від пошкоджень, і помістили в галерею Академії. Репліка, яка зараз стоїть на площі, була встановлена у 1910 році на тому ж місці, де раніше знаходився оригінал.
А взагалі «Давид» Мікеланджело – рекордсмен за кількістю копій та зліпків. Найвідоміші з них встановлені:
- на площі Синьйорії (Флоренція);
- на П’яццалі Мікеланджело (Флоренція);
- в італійському дворику Пушкінського музею (Москва);
- в Італійському залі Академії мистецтв (Санкт-Петербург);
- у музеї Вікторії та Альберта (Лондон) — копія, відома тим, що під час візитів до музею королеви постачається фіговим листком.
Статуя Давида представлена в одному із залів Академії образотворчих мистецтв у Флоренції © Catarina Belova / Shutterstock
Цікаві факти:
- Мікеланджело перебільшив розміри голови та правої руки Давида. Дехто вважає, що це посилання на прізвисько біблійного Давида, що означає “сильна рука”. Згідно з іншою версією, ці «збільшення» можуть бути пов’язані з тим, що статуя призначалася для розміщення на даху собору і ключові частини скульптури мали бути добре видно знизу.
- Давид Мікеланджело величезний, 5,17 метрів у висоту і важить більше 6 тонн, але він створений з єдиного блоку білого мармуру.
- У Давида незвичайні очі — ліве око дивиться вперед, а праве око сфокусоване на якомусь віддаленому місці. Можливо, ця особливість і надає персонажу такого грізного вигляду?
