Яка тривалість життя в різних країнах

Тривалість життя є важливим показником якості життя у країні і залежить від багатьох факторів, таких як рівень екології, чистова води повітря та рівень медицини. Це все впливає на загальний добробут населення в країні і може значно варіюватися залежно від регіону та країни.

У таблиці наведено країни з найвищою та найнижчою тривалістю життя. Таблиця допоможе порівняти позиції різних країн та зрозуміти основні глобальні тенденції. Україна посідає 140 місце (140 тільки вдумайтесь) із середньою тривалістю 71.6 років. Скоріше за все війна повпливає на середню тривалість життя і наша країна опуститься ще нижче. Якщо в нас не реформують медицину, не побудують нормальні багатопрофільні клініки із сучасним обладнанням то нічого не зміниться.

Місце	Країна	Тривалість життя роки
1	Монако	85.9
2	Гонконг (САР)	85.5
3	Макао (САР)	85.4
4	Японія	84.8
5	Австралія	84.5
6	Швейцарія	84
7	Мальта	83.8
8	Республіка Корея	83.7
9	Ліхтенштейн	83.3
10	Норвегія	83.2
11	Швеція	83
12	Іспанія	83
13	Італія	82.9
14	Сінгапур	82.8
15	Ісландія	82.7
16	Канада	82.7
17	Люксембург	82.6
18	Франція	82.5
19	Нова Зеландія	82.5
20	Ізраїль	82.3
21	Гернсі	82.2
22	Ірландія	82
23	Фінляндія	82
24	Бельгія	81.9
25	Нідерланди	81.7
26	Реюньйон	81.6
27	Австрія	81.6
28	Данія	81.4
29	Кіпр	81.2
30	Тайвань	81
31	Португалія	81
32	Сан-Маріно	80.9
33	Великобританія	80.7
34	Мартініка	80.7
35	Словенія	80.7
36	Джерсі	80.7
37	Німеччина	80.6
38	о-в Мен	80.5
39	Гваделупа	80.5
40	Сен-Бартелемі	80.4
41	Андорра	80.4
42	Сен-Мартен	80.4
43	Пуерто-Ріко	80.2
44	Греція	80.1
45	Мальдіви	79.9
46	Французька Полінезія	79.5
47	Бермудські о-ви	79.3
48	Катар	79.3
49	Гібралтар	79.3
50	Фарерські о-ви	79.3
51	Нова Каледонія	79
52	Чилі	78.9
53	Бахрейн	78.8
54	ОАЕ	78.7
55	Кувейт	78.7
56	Таїланд	78.7
57	Фолклендські о-ви	78.6
58	Антигуа та Барбуда	78.5
59	Уолліс та Футуна	78.4
60	Китай	78.2
61	Чехія	77.7
62	Барбадос	77.6
63	Хорватія	77.6
64	Сен-П’єр та Мікелон	77.2
65	Сполучені Штати	77.2
66	Північні Маріанські о-ви	77.2
67	Естонія	77.1
68	Коста-Ріка	77
69	Саудівська Аравія	76.9
70	Острів Св. Олени	76.8
71	Республіка Косово	76.8
72	Гуам	76.7
73	Ангілья	76.6
74	Польща	76.5
75	Албанія	76.5
76	Алжир	76.4
77	Шрі-Ланка	76.4
78	Чорногорія	76.3
79	Панама	76.2
80	Туреччина	76
81	Монтсеррат	75.6
82	Уругвай	75.4
83	Кюрасао	75.4
84	Аргентина	75.4
85	Боснія та Герцеговина	75.3
86	Токелау	75.2
87	Бонейр, Синт-Естатіус та Саба	75.1
88	Острови Кайман	75.1
89	Ліван	75
90	Малайзія	74.9
91	Французька Гвіана	74.9
92	Словаччина	74.9
93	Гренада	74.9
94	Острови Кука	74.8
95	Віргінські о-ви (США}	74.7
96	Бруней-Даруссалам	74.6
97	о-ви Теркс і Кайкос	74.6
98	Аруба	74.6
99	Віргінські острови (Велика Британія)	74.5
100	Угорщина	74.5
101	Йорданія	74.3
102	Майотта	74.2
103	Румунія	74.2
104	Сербія	74.2
105	Кабо-Верде	74.1
106	Марокко	74
107	Сінт-Мартен	74
108	Іран	73.9
109	Північна Македонія	73.8
110	Нікарагуа	73.8
111	Туніс	73.8
112	Куба	73.7
113	Еквадор	73.7
114	Литва	73.7
115	Латвія	73.6
116	В’єтнам	73.6
117	Маврикій	73.6
118	Палестинські території	73.5
119	КНДР	73.3
120	Тринідад та Тобаго	73
121	Самоа	72.8
122	Домініка	72.8
123	Колумбія	72.8
124	Бразилія	72.8
125	Домініканська Республіка	72.6
126	Оман	72.5
127	Американське Самоа	72.5
128	Бангладеш	72.4
129	Перу	72.4
130	Гренландія	72.4
131	Білорусь	72.4
132	Сирія	72.1
133	Вірменія	72
134	Лівія	71.9
135	Болгарія	71.8
136	Бутан	71.8
137	Сент-Кітс і Невіс	71.7
138	Грузія	71.7
139	Багами	71.6
140	Україна	71.6
141	Таджикистан	71.6
142	Сейшельські острови	71.3
143	Сент-Люсія	71.1
144	Тонга	71
145	Монголія	71
146	Узбекистан	70.9
147	Ніуе	70.8
148	Західна Сахара	70.8
149	Федеративні Штати Мікронезії	70.7
150	Сальвадор	70.7
151	Венесуела	70.6
152	Ямайка	70.5
153	Беліз	70.5
154	Ірак	70.4
155	Вануату	70.4
156	Парагвай	70.3
157	Соломонові острови	70.3
158	Суринам	70.3
159	Єгипет	70.2
160	Мексика	70.2
161	Гондурас	70.1
162	Киргизія	70
163	Сент-Вінсент та Гренадини	69.6
164	Камбоджа	69.6
165	Росія	69.4
166	Азербайджан	69.4
167	Казахстан	69.4
168	Туркменістан	69.3
169	Філіппіни	69.3
170	Гватемала	69.2
171	Молдова	68.8
172	Непал	68.5
173	Лаос	68.1
174	Східний Тимор	67.7
175	Індонезія	67.6
176	Сан-Томе та Прінсіпі	67.6
177	Кірібаті	67.4
178	Індія	67.2
179	Сенегал	67.1
180	Фіджі	67.1
181	Еритрея	66.5
182	Танзанія	66.2
183	Пакистан	66.1
184	Руанда	66.1
185	Палау	66
186	Габон	65.8
187	Гайана	65.7
188	М’янма (Бірма)	65.7
189	Папуа – Нова Гвінея	65.4
190	Судан	65.3
191	Маршаллові острови	65.3
192	Ефіопія	65
193	Мадагаскар	64.5
194	Тувалу	64.5
195	Мавританія	64.4
196	Ємен	63.8
197	Гана	63.8
198	Болівія	63.6
199	Науру	63.6
200	Комори	63.4
201	Гаїті	63.2
202	Малаві	62.9
203	Уганда	62.7
204	Джібуті	62.3
205	Південно-Африканська Республіка	62.3
206	Гамбія	62.1
207	Афганістан	62
208	Бурунді	61.7
209	Нігер	61.6
210	Того	61.6
211	Ангола	61.6
212	Кенія	61.4
213	Замбія	61.2
214	Ботсвана	61.1
215	Ліберія	60.7
216	Екваторіальна Гвінея	60.6
217	Камерун	60.3
218	Сьєрра-Леоне	60.1
219	Бенін	59.8
220	Гвінея-Бісау	59.7
221	Мозамбік	59.3
222	Намібія	59.3
223	Зімбабве	59.3
224	Буркіна-Фасо	59.3
225	Конго – Кіншаса	59.2
226	Гвінея	58.9
227	Малі	58.9
228	Кот-д’Івуар	58.6
229	Есватині	57.1
230	Сомалі	55.3
231	Південний Судан	55
232	Центрально-Африканська Республіка	53.9
233	Лесото	53.1
234	Нігерія	52.7
235	Чад	52.5

Таблицю складено на основі даних ЦРУ.

Монако очолює рейтинг країн із найвищою тривалістю життя у 2025 році, досягаючи середнього показника 85,9 років. Ця маленька держава є унікальним прикладом впливу високого рівня добробуту, передової медицини та сприятливих соціальних умов на довголіття. Завдяки невеликій чисельності населення та доступу до найкращих медичних послуг, Монако створює ідеальні умови для життя, хоча показник чистоти повітря тут не відображено в таблиці.

Гонконг та Макао займають друге і третє місця відповідно, із середньою тривалістю життя 85,5 та 85,4 років. Обидва регіони є частиною Китаю, але зберігають автономний статус і відрізняються високим рівнем медичного обслуговування та доступністю якісної їжі. Проте тут спостерігається помітний вплив забруднення повітря: у Гонконзі рівень дрібнодисперсних частинок PM2.5 становить 14,5 мкг/м³, а в Макао — 15,4 мкг/м³. Незважаючи на цей фактор, активний спосіб життя та культура догляду за здоров’ям підтримують довголіття серед місцевого населення.

Японія, відома своїм довгоживучим населенням, посідає четверте місце з показником 84,8 років. Традиційна японська дієта, яка включає багато риби, овочів та зеленого чаю, відіграє ключову роль у здоров’ї населення. Окрім цього, профілактична медицина та активна соціальна підтримка літніх людей роблять Японію світовим лідером у сфері довголіття. Показник чистоти повітря тут досить прийнятний (9,1 мкг/м³), що також сприяє здоров’ю населення.

Австралія та Швейцарія, із тривалістю життя 84,5 та 84 років відповідно, демонструють сильні позиції завдяки високій якості життя та доступу до передових медичних технологій. Швейцарія, зі своїм акцентом на здоровий спосіб життя та екологічно чисте середовище, також забезпечує своїм громадянам довге життя.

Інші країни з високою тривалістю життя, такі як Мальта, Південна Корея, Ліхтенштейн та Норвегія, мають свої унікальні фактори успіху. Наприклад, Мальта та Ліхтенштейн є невеликими державами з розвиненою соціальною інфраструктурою та високим рівнем добробуту. У Південній Кореї продовжують діяти ефективні програми охорони здоров’я які забезпечують зростання тривалості життя. Норвегія ж славиться своєю природою та доступом до чистих продуктів, все це сприяє довголіттю в країні на рівні 83,2 роки.

Чому в одних країнах живуть довго, а в інших — ні?

Різниця в тривалості життя майже не пов’язана з генетикою. Глобальні дослідження доводять: якщо немовля з країни з низьким показником виросте в розвиненій державі, воно матиме такий самий потенціал довголіття, як і місцеві жителі. Усе вирішують чотири фундаментальні фактори.

• Фактор 1: Рівень дитячої смертності (головний чинник)

Статистична “тривалість життя при народженні” — це математичне середнє. Якщо в країні багато дітей помирають у віці до 5 років від інфекцій чи малярії, загальний показник країни різко падає, навіть якщо ті, хто вижив, доживають до старості. У бідних країнах саме висока дитяча смертність тягне цифри донизу.

• Фактор 2: Доступ до чистої води та санітарії

Каналізація та безпечна питна вода врятували більше людських життів, ніж усі антибіотики в історії. Відсутність базової гігієни в найбідніших регіонах призводить до спалахів холери, дизентерії та інших кишкових інфекцій. На щасті вони легко лікуються в розвиненому світі, але стають смертельними у бідних країнах.

• Фактор 3: Модель фінансування медицини

У таких країнах, як Японія чи Швейцарія, діє загальне медичне страхування. Держава робить ставку на профілактику (check-ups) та ранню діагностику. Онкологію чи серцево-судинні хвороби там виявляють на стадіях, коли людину можна вилікувати. У бідних країнах медицина є “реактивною” — до лікаря звертаються вже тоді, коли допомогти майже неможливо.

• Фактор 4: Культура харчування та спосіб життя

Внутрішні хвороби багатьох багатих країн (наприклад, США, де тривалість життя дещо нижча за європейську — близько 79.7 року) пов’язані з епідемією ожиріння, ультраобробленою їжею та малорухливим способом життя. Натомість лідери рейтингу (Сингапур, Іспанія, Італія) пропагують раціон, багатий на якісні жири (оливкова олія), горіхи, свіжу рибу та овочі.

Гендерний феномен: Чому жінки живуть довше за чоловіків?

У будь-якій точці земної кулі жінки в середньому випереджають чоловіків за тривалістю життя. Глобальний розрив становить понад 5 років на користь жінок.

У жінок дві X-хромосоми, що дає їм біологічну “резервну копію” на випадок генетичних мутацій. Крім того, жіночий гормон естроген захищає судини від утворення бляшок, знижуючи ризик інфарктів до настання менопаузи. Чоловічий тестостерон, навпаки, часто штовхає до ризикованої поведінки.

Окрім біології, величезну роль відіграє соціальний фактор. Чоловіки в усьому світі частіше задіяні на небезпечних виробництвах, частіше нехтують симптомами хвороб, рідше відвідують лікарів для профілактики та мають вищий рівень шкідливих звичок (алкоголь, куріння). Наприклад, найбільший у світі розрив зафіксовано в Східній Європі та Центральній Азії, де через спосіб життя чоловіки живуть у середньому на 9–11 років менше за жінок.

Часті запитання

Скільки живе середньостатистична людина?
Середньостатистична людина у світі живе близько 73 років. Цей показник розраховується як очікувана тривалість життя при народженні. Він не є сталою цифрою для всіх, а безпосередньо залежить від рівня розвитку медицини, економічної стабільності, доступності чистої води та способу життя в конкретному регіоні.

Який середній вік життя в Україні?
Через повномасштабну війну, розв’язану Росією, середня тривалість життя в Україні, на жаль, суттєво знизилася. За оцінками демографів, наразі цей показник упав до рекордного мінімуму й становить приблизно 57–58 років для чоловіків та 70–71 рік для жінок. Для порівняння, до повномасштабного вторгнення цифри були помітно вищими: близько 66 років для чоловіків та 76 років для жінок.

Скільки жили люди до нашої ери?
До нашої ери середня тривалість життя становила лише 20–30 років. Проте ця цифра “нібито мала” переважно через надзвичайно високу дитячу смертність: майже половина дітей не доживала до п’яти років. Якщо ж людина успішно минала дитячі хвороби, вона цілком могла дожити до 40–50 років. Ба більше, окремі видатні постаті, як-от філософи чи правителі, доживали до 70–80 років навіть у глибоку давнину.

Скільки максимум живуть люди?
Офіційно підтверджений рекорд довголіття в історії людства належить француженці Жанні Кальман, яка прожила 122 роки та 164 дні (1875–1997 рр.).
Щодо біологічної межі, вчені оцінюють абсолютний максимум людського життя у 120–150 років. Після цього рубежу, за даними сучасних досліджень, організм остаточно втрачає здатність до відновлення (динамічну стійкість) після стресів, травм чи хвороб.

Яка нація живе найдовше у світі?
Світовим лідером за тривалістю життя традиційно є Японія (поруч із такими країнами, як Монако, Сінгапур та Гонконг). Середня тривалість життя там перевищує 84–85 років. Зокрема, Японія тримає першість за показником здорового життя — японці в середньому доживають до 73–74 років без серйозних хронічних захворювань чи інвалідності, зберігаючи активність у глибокій старості.