Як і давня столиця Римської імперії, спочатку болгарський Пловдив був збудований на семи пагорбах. Щоправда один із них (Марків) самі ж жителі і знищили трохи більше століття тому, коли розібрали його по камінчику для будівництва полісу, що розширюється. Але варто віддати належне городянам — решта всіх пам’яток Пловдива вони ретельно зберегли. А за історію кількох тисячоліть таких набралося чимало — фракійські, римські, візантійські, османські, радянські. І це тільки крім своїх – красивих і самобутніх болгарських! Щоб обійти всю цю пишність, знадобиться не один день і по-справжньому міцне взуття.
Пам’ятки Пловдива
Огляд визначних пам’яток Пловдива дуже нагадує подорож у часі — стільки епох переплелися на його вузьких вулицях. Щоб не пропустити жодній з них знадобиться гарна туристична карта та зручне взуття.
Населення Пловдива
Пловдив входить до трійки найбільших міст Болгарії. За даними останнього перепису, тут проживає 346 893 особи, що становить близько 5% від населення країни. Крім представників титульної нації, у Пловдиві мешкають досить великі етнічні групи турків, греків, вірмен, євреїв та циган. У місті переважають християни різних гілок віросповідання – православні, католики, протестанти, мормони, адвентисти та послідовники вірмено-апостольської церкви. Мусульманська та єврейська громади тут також досить значні.
Коротка історія Пловдива
Пловдив цілком може претендувати на звання найдавнішого міста Європи, тому що перші поселення на його сучасній території датують епохою неоліту. Набагато пізніше (приблизно в 1200 до н. е.) на цій території влаштувалися фракійці. 342 року до н. е. їхнє поселення захопив Пилип II Македонський і перейменував на Філіппополь. А 45 року цей же населений пункт (вже під назвою «Тримонтій») став частиною Римської імперії, її важливим стратегічним пунктом на перетині торгових та військових шляхів.
Після падіння Риму місто увійшло до складу Візантійської імперії (395 рік) і знову стало називатися Філіппополь. У середині V століття він був пограбований гунами. Місто відновили та зміцнили захисними спорудами в період правління імператора Юстиніана Великого (527-565 р.р.). Але це не завадило армії болгарського хана Крума захопити його на початку IX ст. А 836 року Філіппополь увійшов до складу Першого Болгарського царства. Після цього він неодноразово переживав набіги, переходив із рук у руки, руйнувався, відновлювався та змінював своє ім’я. До XI століття місто стало називатися «Пловдив» (Філіппополь на слов’янський лад).
У середині XIV століття Болгарія потрапила під владу імперії Османа. Наступні 400 років у Пловдиві превалювало турецьке населення. Але ситуація змінилася, коли розвиток текстильної промисловості спровокував приплив до міста мешканців із болгарських сіл.
У ХІХ столітті Пловдив перетворився на справжній центр боротьби за культурну та політичну незалежність. 1876 року тут піднялося антитурецьке повстання, яке було жорстоко придушене владою.
Після звільнення міста російською армією в 1878 році він став столицею автономної провінції Східна Румелія. А через 7 років об’єднався з князівством Болгарія.
На початку Другої світової війни Пловдив брав активну участь у пропаганді співробітництва з СРСР. Але після того, як у березні 1941 року Болгарія увійшла до гітлерівської коаліції, місто заполонили німецькі війська. Було проведено облаву на членів комуністичних організацій, але повністю знищити Опір не вдалося. Члени БКП з 1941 по 1944 рік вели підривну діяльність, прагнучи послабити фашистську армію.
Після закінчення війни місто вступило в період соціалістичної індустріалізації. Тут стала активно розвиватися промисловість, покращувалась транспортна доступність, зводилися культурні об’єкти. Але це не завадило Пловдиву зберегти свою національну ідентичність. У 1956 році давню частину міста було визнано державним архітектурно-історичним заповідником.
Пловдив XXI століття вміло балансує між минулим та майбутнім. Він розвивається як сучасний промисловий, культурний та туристичний центр і дбайливо зберігає всі свої історичні скарби.
Бюджет поїздки
Перед поїздкою необхідно розрахувати приблизний бюджет, який знадобиться для подорожі:
| Бронювання готелю | Оренда квартири | Проїзд у таксі | Вартість бензину | Середній чек у ресторані |
|---|---|---|---|---|
| від 36 €/ніч | від 43 €/ніч | Посадка – 0.5€, 1км – 0.43€ | 1.16 €/літр | 21 € за двох |
Найкращий час для поїздки в Пловдив
Пловдив — місто, яке прекрасне в будь-яку пору року. Клімат тут дуже схожий на субтропічний. Зима – досить ласкава, з великою кількістю сонячних днів та температурою, яка рідко опускається нижче 0 °C. Найдощовий весняний місяць — травень, але за ним приходить спекотне болгарське літо (+23-31 °C). У вересні та жовтні тут тепло і сухо — саме час для вдумливих прогулянок містом та красивими околицями. Втім, Пловдив настільки привітний і доброзичливий до своїх гостей, що приїжджати сюди будь-якого місяця — суцільне задоволення.
У березні тут відбувається дуже гарна виставка квітів. Кінець травня-початок червня – час для свята опери у старовинному Амфітеатрі. У серпні на гостей чекає міжнародний фольклорний фестиваль, після якого можна затриматися на вересневу художню виставку «Старий Пловдив».
Що потрібно зробити туристу в Пловдиві
- Провести день в архітектурному заповіднику Старий Пловдив. Це найдавніша частина міста, в якій розташовано 150 пам’яток культури різних історичних епох. Римський період міста залишив по собі безліч значних споруд. Амфітеатр, збудований на початку II століття, зараз відреставрований та знову приймає глядачів. Відновлено та відкрито для відвідувань римський стадіон та античний форум. А в будинку «Ірині» (III – IV ст.) чудово зберігся багатий мозаїчний декор. Одне з нагадувань про візантійський період міста – Мала базиліка V століття, побудована на честь воєначальника Василиска. Вона відома баптистерієм з басейном у формі хреста. Середньовіччя залишило слід у вигляді східних воріт Хісар-Капія. Головні пам’ятники османського панування – мечеті Імарет та Джумая.
- Помилуватися безлічю різнокольорових будинків у стилі болгарського Відродження, також розташованих у старій частині міста. Їх легко відрізнити по маленьких балкончиках і дерев’яних різьблених прикрас. Туристи люблять цей район з його музеями, галереями, сувенірними крамницями та ресторанами, відкритими у старовинних будівлях.
- Переконатися, що Пловдив — одне з найтолерантніших міст Європи. Для цього варто познайомитися з усією різноманітністю його храмів. Тут центральна мечеть цілком комфортно вписується в один краєвид із найстарішою у місті православною церквою святих Костянтина та Олени. Католицькі храми гармонійно є сусідами з вірменською апостольською церквою. А Євангелічно-катедральному собору зовсім не заважає географічна близькість до синагоги, побудованої ще в період Османа.
- Відчути себе вільним художником, прогулюючись найдинамічнішим і найтворческішим районом міста — Капане. Його назва перекладається як “пастка”. Але до неї так приємно потрапити. Бродити вузькими пішохідними вулицями. Неспішно пити каву на терасах кафе, щоб відпочити ногам. Милуватися оригінальними муралами та графіті, які тут покривають більшість торцевих стін. Заходити в арт-ательє, ремісничі та мистецькі майстерні. Ситно та смачно пообідати у будь-якому з безлічі ресторанів. А закінчити вечір в одному з барів за келихом вина чи крафтового пива.
- Дізнатися більше про історію та культуру міста, влаштувавши тур історичним, етнографічним та археологічним музеями. Обов’язково варто відвідати міську художню галерею. Цікавими та пізнавальними будуть відвідування будинку Чомакова, в якому виставляються роботи болгарського художника-неокласика Златю Бояджієва, та незвичайного музею-аптеки у будинку Сотіра Антоніаді.
- Вирушити у веселий сімейний вояж Дитячою залізницею. Стартує він від станції Піонер на Молодіжному пагорбі (друга його назва – Джендем). Час подорожі – 25 хвилин. Яскраві вагончики пірнають у тунелі, проїжджають естакадами та мостами, щоб прибути без запізнень на станцію Панорама. З її оглядового майданчика можна помилуватися запаморочливим видом на місто, що розкинулося внизу, і річку Маріцу. А ще звідси добре видно знамениту пам’ятку радянському солдату-визволителю (його називають «Альоша») на сусідньому пагорбі Бунарджик.
