Плануючи поїздку до Австрії, не можна залишити без уваги такий пам’ятку як Віденський університет, один із найстаріших навчальних закладів на теренах Європи. Будівля з більш ніж 600-річною історією зберігає особливу атмосферу та приваблює туристів із різних країн.
Історія виникнення Віденського університету
Днем заснування Віденського державного університету вважають 12 березня 1365 року, коли Рудольф IV вирішив, що у Відні має бути найкраща Alma Mater Rudolphina (перша назва вішу). Його підтримали брати Альбрехт III та Леопольд III, які допомогли переконати прославлених викладачів із Паризької Сорбонні приїхати до Відня та працювати тут. Крім того, для відкриття теологічного факультету потрібно було отримати дозвіл католицької церкви. На це пішло десятиліття. Ось чому Віденський Головний університет, Хауптуні (нім. Hauptuni), як називають його сьогодні студенти, реально розпочав роботу лише через 20 років – у 1385 році.
Спочатку тут навчалися лише чоловіки, жінки були допущені до процесу розуміння високих наук, зокрема філософії, лише 1897 року. Потім кожні рік-два для представниць прекрасної статті ставали доступними нові галузі освіти: медицина, юриспруденція, богослов’я.
У різний час своєї історії Віденський університет переживав розквіт та занепад. Так, наприклад, у 1529 та 1683 роках, за години турецьких набігів і пізніше, вуз відвідували лише кілька десятків людей. Масштабне реформування, яке стало штовхачем до відродження Alma Mater, було проведено у 1749 році, імператрицею Марією Терезією та королем Йосипом ІІ.
Архітектура Віденського університету
Головний корпус навчального закладу будували 7 років, відкриття відбулося 1884 року. Автор проекту – австрійський архітектор Генріх фон Ферстель, який був представником історизму (еклектики) в архітектурі. Поєднання особливостей кількох споріднених стилів на одній споруді – головна риса манери майстра. Саме тому результати його роботи виявлялися настільки привабливими. Готичний шпиль та єгипетські колони, поєднання римських та грецьких мотивів в одному храмі – такий підхід дозволяє відійти від нудної одноманітності та втілити у життя найсміливіші фантазії. “Перу” Ферстеля у Відні також належать такі роботи, як Вотівкірхе (1879), Палац ерцгерцога Людвіга Віктора (1866), Палац Вертгейма (1868) та інші.
Сьогодні у Віденському університеті 18 факультетів. Більшість разом із ректоратом та бібліотекою перебувають біля головного корпусу – на Рінгштрасі, де розташовані основні пам’ятки Відня. Тут же влаштувалися Державна опера (неоренесанс), будинки Парламенту та Ратуші (необарокко), Бургтеатр (фламандська готика). Вишуканий стиль об’єктів, які тут знаходяться, роблять цю вулицю однією з найкрасивіших у світі, хоча її протяжність всього 5,3 км.
Інші кафедри та деканати розосереджені Віднем (на 60 ділянках), в основному, у старому Внутрішньому місті та в районі Альзергрунд. Тут навчаються понад 90 тис. студентів із 120 країн світу. Сьогодні Віденський університет – найбільший вуз Австрії та всього німецькомовного простору Європи. З історичної точки зору, інтерес представляє також студентський Кампус, неподалік від головної будівлі Віденського університету, він знаходиться у приміщенні колишнього міського госпіталю.
Опис Віденського університету © Alessandro Cristiano / Shutterstock
Відомі випускники Віденського університету
З віденської коліски науки, яким по праву вважається університет, розпочався чи продовжився шлях багатьох відомих учених. Тут навчалися 9 нобелівських лауреатів, половина з них виявили себе в медицині, решта досягла успіхів в економіці, фізиці та хімії.
Роберт Барані, Віктор Франц Гесс, Юліус Вагнер-Яурег, Отто Леві, Ханс Фішер, Карл Ландштейнер, Ервін Шредінгер, Фрідріх фон Хайєк, Конрад Лоренц – імена, які давно стали візитівками значних відкриттів.
Особливо відзначимо такого випускника ВДУ як Грегор Йоган Мендель, який став основоположником вчення про спадковість (генетику). Він навчався тут природничої історії (природничі науки) з 1851 по 1853 роки. Наставником Менделя був один із перших цитологів світу: Франц Унгер. Саме у Відні вчених почав аналізувати процеси гібридизації рослин, які згодом стали основою для революційних висновків та знаменитих Законів Менделя – про принципи передачі спадкових ознак від батьківських організмів до їхніх нащадків.
Нині у Віденському університеті існує понад 130 навчальних програм з різних дисциплін.
