Є у Берліні місце, де виникає гостре почуття безвиході та розпачу. Це Меморіал жертвам Голокосту. Тут немає величезних скульптур або скорботних фігур. Але аура, що давитиме, змушує задуматися про загибель мільйонів безвинних людей, відчути їхній жах і безпорадність.
Історія пам’ятника жертвам Голокосту у Берліні
Ідею про створення меморіалу євреям, які загинули під час Другої світової війни, висловила наприкінці 1980-х років публіцистка з Берліна Лея Рош. Вона ж організувала спеціальний фонд збору коштів на будівництво «Пам’ятника вбитим євреям Європи». Фонд підтримали багато відомих політиків, громадських діячів та просто мешканців Німеччини.
Після збору коштів було оголошено конкурс проектів меморіалу. На ньому презентували понад 500 проектів, серед яких були роботи відомих архітекторів. Перемогу здобув проект американського архітектора-деконструктивіста Пітера Айзенмана.
Будівництво пам’ятника розпочали у 2001 році, а через чотири роки відбулося його відкриття.
Поява меморіалу викликала неоднозначну реакцію як у євреїв, так і у місцевих жителів. Не всі єврейські організації сприйняли безлику пам’ятку. Але поступово більшість із них усвідомила неймовірно чуттєву ідею автора.
Не зовсім задоволені розташуванням пам’ятника мешканці району, де він знаходиться. Тяжко щодня бачити з вікон квартири таку похмуру картину.
Історія пам’ятника жертвам Голокосту у Берліні © michelangeloop / Shutterstock
Опис меморіалу
Меморіальний комплекс розкинувся на величезній території біля центру столиці Німеччини. Він знаходиться у кварталі від Бранденбурзьких воріт і неподалік залишків бункера, в якому під час Другої світової війни ховалося керівництво нацистської партії.
На великому полі встановлено 2271 блок із сірого бетону. Матеріал блоків особливий: на ньому довго не утримується ні фарба, ні грязь. За роки існування меморіалу блоки багато разів розмальовували вандалі. Але ж перший дощ змивав написи.
Особливості Меморіалу жертвам Голокосту
На перший погляд здається, що комплекс пам’яті не є нічого особливого. На плитах не вказані імена та прізвища, дати народження та смерті жертв нацизму. Це просто величезна територія смерті. Але саме в цьому був задум автора Меморіалу жертвам голокосту. П. Айзенман назвав свій витвір «Безглуздість і невтішність».
Усі бетонні блоки однакової форми, але різної висоти. Вони складають похмурий лабіринт, у якому відвідувачів оточує лише сірість та зневіра. До того ж між блоками не можна пройти вдвох. Кожна людина на цьому похмурому шляху, сповненому скорботи, залишається на самоті. Почуття безвиході та безпорадності відчувається особливо гостро, коли наприкінці бетонного тунелю видно живі дерева. А клаптик голубого неба над головою нагадує, що десь продовжується життя, люди радіють і веселяться. Напевно, такі самі думки відвідували тих, хто обречено йшов на смерть під час Другої світової війни.
Інформаційний центр та музей голокосту
Під територією меморіалу розташований інформаційний центр. У ньому зберігаються документальні відомості про мільйони жертв нацизму. Родичі загиблих можуть скористатися інформацією для пошуку слідів загиблих близьких.
При центрі існує музей Голокосту. Він складається із шести залів, в яких представлені справжні щоденники, фотографії та особисті речі жертв. Особливий душевний біль викликає «Зал сімей». У ньому можна ознайомитися з справжніми історіями 15 єврейських сімейств, знищених нацистами під час Другої світової війни.
