Блискучий палац Пале-Рояль – архітектурний комплекс, що складається з палацу, парку, театрів та численних галерей. Маєток кардинала Рішельє, апартаменти королівської родини, осередок розпусти та цитадель Французької революції, все це можна сказати про знаменитий Пале-Рояль, що знаходиться в самому серці Парижа, на правому березі Сени, навпроти Лувру.
Історія створення Пале-Рояль
Історія Пале-Рояль починається на початку 17 століття, коли маєток Анжен розташований на цьому місці, придбав «сірий кардинал» Рішельє. Він запросив архітектора Жака Лемерсьє і той збудував палац, який спочатку мав назву Пале-Кардиналь. Палац змагався за своїми розмірами та величчю з Луврським палацом. Кардинал Рішельє прожив у палаці аж до смерті і заповів його королю Людовіку XIII. Людовік недовго володів маєтком і після його смерті королева-регентка Анна Австрійська та два її сини — юний король Людовік XIV та Філіп Орлеанський переселяються з Лувру до палацу кардинала і тоді він стає по-справжньому королівським палацом і отримує ім’я Пале-Рояль. Незабаром королівська родина залишила Париж через повстання Фронди, і більше не поверталася до цього палацу, на багато років він став резиденцією герцогів Орлеанських.
Наприкінці 18 століття палацовий комплекс вперше перебудували. Герцог Шартрський перетворив палац Пале-Рояль на торгово-розважальний центр Парижа. На фасаді будівлі, що виходить у парк, збудували 180 аркад, у яких розташовувалися торгові лавки та кафе, а на верхніх поверхах — ігрові заклади та притони. На півстоліття паризький сад Пале-Рояль став наймоднішим місцем Європи, тут збиралися вільні художники та вирувало світське життя.
Тут народилася Велика Французька Революція, і звідси лунали перші заклики брати Бастилію. Після революції палац Пале-Рояль перейшов у державну власність. Але вже в 1814 році, після відновлення монархії, він знову став належати Орлеанам, а всі розважальні заклади та ресторани були закриті. Палац знову повертається до життя у стилі Рішельє, тут збирається знати з вищого світу, відбуваються літературні вечори та концерти.
Але революція 1848 року поклала край цій пишності. Пале-Рояль пограбували і спалили майже вщент. У вогні загинули унікальні збори картин та бібліотека, створені ще за часів кардинала Рішельє, і в якій зберігалися стародавні рукописи та книги. 1873 року будівлю відбудували і з того часу в ній розміщуються державні служби.
Друга масштабна реконструкція палацу проведена наприкінці минулого сторіччя. По периметру палацу звели ще 260 колон, виконаних у тому ж стилі, що й сама будівля. На жаль, подивитися на будівлю можна лише зовні, для відвідування туристами вона закрита. Але є можливість оглянути сад і колони Бюрена, прогулятися численними бутіками, розташованими в галереях палацу.
Історія Пале-Рояль починається на початку 17 століття © Isogood_patrick / Shutterstock
Театр «Комеді Франсез»
У правому західному крилі Пале-Рояля розташований “Комеді Франсез” – єдиний у Франції державний театр, створений в 1680 за указом короля Людовіка XIV, великого любителя мистецтва. Театр французьких комедіантів, так він називався на початку своєї історії, отримав повну монополію на постановки в Парижі та величезну дотацію з королівської скарбниці. 1791 року, під час революції, королівські привілеї ліквідували. В 1812 Наполеон I затвердив статут трупи і він практично не змінився до цих пір. «Комеді Франсез», який ще називають Будинком Мольєра, має зал на 750 місць і малий зал на 300 місць, ще є зал на 100 місць у Луврі. Сьогодні це Національний театр, який славиться традиційними драматичними виставами і при цьому завжди готовий до експериментів.
Парк Пале-Рояль
Сад створили одночасно із палацом – уже протягом 400 років він прикрашає центр Парижа. Першим автором парку став ландшафтний архітектор П. Дегот. Згодом алеї парку перепланували, встановили нові скульптури. Через 100 років, у 1730-х роках, площа парку помітно скоротилася через міську забудову та прокладання нових вулиць. Тоді він став прямокутної форми — 275 метрів завдовжки та 100 метрів завширшки. Сьогодні у центрі цього зеленого простору знаходиться басейн, у центрі якого встановлено віяловий фонтан. Досить нещодавно у парку Пале-Рояль збудували ще один фонтан, у стилі модерн, який складається з металевих куль. Уздовж прогулянкових алей ростуть каштани та липи, всього близько 500 дерев.
Цікавою є історія мініатюрної годинникової гармати, встановленої в саду ще в 1786 році інженером Руссо. У ній знаходився спеціальний оптичний механізм, і опівдні, коли сонячне проміння потрапляло на запал гармати, вона стріляла. Гарматний постріл вважався зразком часу для Парижа до кінця 19 століття. Але після переходу на новий час Гринвічем, гармата перестала бути символом точного часу. Через 200 років традицію відновили, сьогодні гармата знову стріляє, але лише один раз на тиждень. Якщо відвідати парк у середу о 12 годині дня, то можна стати свідком цієї старовинної традиції.
Наприкінці 20 століття біля входу до саду Пале-Рояль з’явилася ще одна сучасна пам’ятка – парк колон Бюрена. 260 чорно-білих мармурових колон розташовані в саду паралельними рядами. Спочатку інсталяцію було сприйнято з великим скепсисом, але сьогодні це місце користується популярністю. Існує повір’я, якщо закинути монетку на найвищу колону, це принесе удачу та виконання бажань.
