Непал – невелика країна, розташована у Гімалайських горах. Тут знаходиться вісім гірських піків, висотою понад 8000 метрів, у тому числі найвища вершина планети – Еверест. Саме унікальне географічне розташування, кількість піків, розвинена туристична інфраструктура та привітність місцевого населення роблять Непал меккою для любителів трекінгу. Тут є маршрути для будь-якого рівня підготовки як для новачків, так і для професіоналів.
Базовий табір Евересту
Один із найпопулярніших маршрутів у Непалі веде до величного гіганта. Базовий табір на Евересті розташований на висоті близько 5300 метрів. Через популярність серед туристів протягом усього шляху інфраструктура досить розвинена. Тут є комфортабельні гестхауси з гарячим душем, бари та Wi-Fi. На шляху до табору розташовані стародавні монастирі буддистів, мальовниче селище Намче-Базар, захоплююча долина гори Айленд-пік і бурхлива річка Дудх-Косі.
Трекінг навколо Аннапурни
Похід навколо схилів Аннапурни приваблює близько двох десятків тисяч туристів щороку. Найвища точка маршруту розташована на висоті 5416 метрів. Нагородою за важкий шлях є дивовижні види на гори Аннапурни, Мачапучаре, Дхаулагірі, Манаслу і Лангтанг Хімал. М’який набір висоти та різноманітність ландшафтів (джунглі, долини, високогір’я, села, монастирі) дозволяють м’яко акліматизуватися, уникнувши гірської хвороби.
Трекінг навколо Аннапурни © My Good Images / Shutterstock
Сходження на Манаслу
Це не такий популярний, як попередні два, але не менш захоплюючі маршрути. Максимальна висота, на яку можна піднятися – 5115 метрів. Ця вершина є восьмою у рейтингу найвищих гір у світі. Шлях проходить вздовж гірського хребта на кордоні з Тибетом, тому тут можна побачити архітектуру та познайомитися з культурою не лише Непалу, а й його сусіда.
Трекінг навколо Манаслу у Гімалаях © Olga Danylenko / Shutterstock
Трекінг по долині Лангтанга
Під час походу долиною відкривається чудовий краєвид на вершини Лангтанг, Аннапурну і Макалу (п’ятий восьмитисячник у світі). Незважаючи на близькість до столиці Катманду, тут практично немає ознак цивілізації. Це хороший варіант для самостійного трекінгу Непалом. У долині Лангтанга можна познайомитися з культурою народу таманги і навіть потрапити однією з їх традиційних ритуалів.
Національний парк Лангтанг © soft_light/Shutterstock
Трекінг по Верхньому Мустангу
Цей район було відкрито для походів лише 1992 року. Окрім гірських пейзажів, що захоплюють дух, на маршруті є печери, висічені у стрімких скелях, та буддійські монастирі XVI ст. Все це збереглося завдяки тривалій недоступності регіону. Місцевість на Мустангу — пустельна, з глибокими ярами та сніговими вершинами, що додає пейзажу певної інопланетності. Максимальна висота цим шляхом — 3810 метрів, що є зовсім невеликим показником для Непалу.
Верхній Мустанг, Непал © Rof152 / Shutterstock
Трек по Верхньому Долпо
Ще один шлях, який був недоступний до 1989 року – Верхнє Долпо. Максимальна висота на яку піднімаються туристи – 5350 метрів. На маршруті довгі підйоми чергуються із напруженими спусками, а мальовничі вершини – з пустельними пейзажами. Також по дорозі зустрічаються села та монастирі, що додає особливої атмосфери.
Перевал Сангда в районі Верхнього Долпо, Непал © Zzvet / Shutterstock
Національний парк Шей Фоксундо © Zzvet/Shutterstock
Базовий табір Канченджанга
Канченджанга – третя за величиною гора у світі (8586 м) після Евересту та К2. Похід до її базового табору користується великою популярністю у Непалі.
Канченджанга знаходиться на кордоні Непалу та Індії. Навколо гори практично немає цивілізації – це один із найменш населених гірських районів. На маршруті можна зустріти червону панду, блакитного барана, безліч різновидів рододендронів, орхідей, лілій та примул. А пейзажі тішать своєю різноманітністю — тропічними лісами, зеленими луками, ущелинами та скелястими схилами.
Канченджанга, Непал © Anton Jankovoy / Shutterstock
Трекінг навколо Дхаулагірі
Дхаулагірі посідає сьоме місце у рейтингу світових восьмитисячників. До 1808 вона вважалася найвищою горою. Досвідчені мандрівники часто називають цей маршрут найкращим трекінгом у Непалі. Це похід у справжніх диких умовах — із ночівлею в наметах на сніговому покриві, низькими температурами та відсутністю будь-якого зв’язку, окрім супутникового. Таке випробування під силу лише витривалим туристам.
Трекінг навколо Дхаулагірі © Maksym Gorpenyuk / Shutterstock
Трекінг навколо озера Рара
Рара – найбільше озеро в Непалі, площею 9,8 км2, що знаходиться на висоті 2990 метрів над рівнем моря. Стежка до озера йде через села, високогірні луки та ліси, де мешкають гімалайські ведмеді, снігові леопарди, червоні панди, 200 видів птахів та метеликів. З оглядового майданчика Мурна відкривається чудовий краєвид на Рару та гори навколо нього. Це наймальовничіше місце на північному заході Непалу.
Озеро Рара в Мугу © Gaurav Aryal / Shutterstock
Трек у долину Роваллінг
Долина Ролвалінг розташована у східно-центральній частині Непалу. Саме звідси пішли оповіді про йєті або як його ще називають — «снігову людину». Цей маршрут підходить тільки для підготовлених людей, які займаються альпінізмом і знають, як поводитися зі спорядженням. У долині можна зустріти рідкісних мавп, гімалайських тарів, гаурів, мускусних оленів, диких собак та птахів.
Гімалаї © My Good Images / Shutterstock
Що потрібно знати, вирушаючи на трекінг до Непалу
- Кожен маршрут має свій рівень складності. Для деяких не потрібна особлива фізична підготовка, для інших – необхідні місяці тренувань, вивчення спорядження та технік скелелазіння.
- Непал – високогірна країна, тому практично кожен турист відчуває на собі симптоми гірської хвороби через розріджене повітря. Це може бути запаморочення, нудота, слабкість, сонливість і навіть ейфорія. Для мінімізації цього стану потрібно поступово акліматизуватись, звикаючи до місцевого повітря. Для цього варто чергувати підйом на висоту зі спуском та постійно контролювати самопочуття. Також з нездужанням допомагає впоратися балон із киснем.
- Кожному туристу, який хоче взяти участь у поході, потрібно отримати спеціальну картку та дозволи. Насамперед потрібно оформити TIMS (Trekkers’ Information Management System). Це карта, за допомогою якої в загальну базу даних вноситься інформація про туриста та його маршрут для того, щоб у разі небезпеки рятувальна команда знала, куди висуватися. Для оформлення TIMS необхідні оригінал та копія закордонного паспорта, а також дві кольорові фотографії (3 см на 4 см). Для походу важкодоступними районами і прикордонними територіями потрібний дозвіл Trekking Permit to Restricted Areas, а для національних парків і заповідників — Trekking Permit to Protected Areas.
- У всіх гестхаус можна ситно перекусити. Серед екзотичних страв можна зустріти м’ясо яка, момо (варені вироби з тіста з різними начинками) та каррі. З звичнішої їжі тут є піца, спагетті, сендвічі, страви з картоплі, супи і т. д. Найоптимальніший варіант для замовлення – традиційний дав бат. Це рис з різноманітними добавками – овочами, сочевицею, каррі, гострою пастою та коржиком. Існує безліч різноманітних рецептів цієї страви. Воду можна купувати на стоянках або наповнювати тару з колонок, що зустрічаються на дорозі.
- Найкращий час для трекінгу в Непалі – осінь (жовтень, листопад) та весна (березень, квітень). Восени можна насолодитися чудовими краєвидами на вершини та ясними сонячними днями. Кількість опадів у цей час – невелика. Весною, коли тане сніговий покрив, починають розквітати рододендрони. Однак у цей час року часто бувають тумани, які приховують краєвиди, а й заважають підніматися на висоту. Взимку трекінгу перешкоджають низькі температури, сильні снігові хуртовини, снігопади та короткі світлові дні. А у травні та вересні в Непалі проходять мусонні дощі, що приносять зсуви.
- З електрикою у цій гірській країні часто трапляються перебої. Тому необхідно запастися акумуляторами та павербанками. Під час зупинки в гестхаусі не завадить трійник, який дозволить зарядити майже всю техніку за один раз.
- На багато маршрутів можна вирушити у супроводі місцевого гіда або носія. При організації та виборі треку найкраще звертатися до агентств, особливо якщо це перша подібна подорож. Іноді домовитися про похід можна після приїзду — на ресепшені готелю. У вартість туру зазвичай входять ночівлі, транспортні витрати, триразове харчування та послуги персонального гіда. Спорядження також можна не привозити із собою, а купити вже на місці. При цьому слід не забувати торгуватися.
Трекінг у Непалі © My Good Images / Shutterstock
