Історія печерних монастирів Криму сповнена загадок. Хтось стверджує, що вони були засновані візантійськими ченцями-іконошанувальниками у VII-IX століттях. Деякі дослідження, навпаки, доводять, що печерні монастирі в Криму з’явилися не раніше X-XI століття, а найбільший розквіт припадає на XIV-XV століття. Як би там не було, багато хто з них зберігся до наших днів.
Найбільший із них – розташований у мальовничій Кара-Кобинській долині печерний монастир Челтер-Мармара (“Мармурові Грати”). Також колись називалося і середньовічне село, яке розташовувалося на схилі гори. Якщо уважно придивитися, то на цьому місці і зараз на стежках можна виявити уламки керамічного посуду або черепичних дахів. Сам же монастир Челтер-Мармара спорожнів, швидше за все, після турецького захоплення Криму, оскільки слідів перебування ченців у печерах після XVI-XVII століть не знайдено.
П’ять ярусів печер у кручі 40-метрової скелі видно здалеку. Зовні монастир був обладнаний системою дерев’яних драбинок, балкончиків та переходів між ярусами та окремими входами до печер. Близько п’ятдесяти печер – чотири церкви, келії, трапезні, підсобні приміщення – збереглися у доброму стані. Тридцять решти – сильно зруйновані. Деякі з них недоступні, і потрапити туди можна лише зі спеціальним обладнанням.
Однак зараз печерний монастир Челтер-Мармара переживає своє відродження. У ще недавно порожніх гротах і печерах оселилися ченці, які ведуть пустельне життя. Вони відновлюють драбини, утеплюють келії, ведуть підсобне господарство. Брати використовують вирубані в скелі древніми ченцями поглиблення для збирання води та зберігання зерна.
Печерний Монастир Челтер-Мармару © Anna Krivitskaya / Shutterstock
На другому ярусі монастирського комплексу розташовано вісім найбільших печер. Тут знаходиться і найбільший у Криму печерний храм площею близько 150 квадратних метрів із вівтарем, купіллю та навіть могилами. Він розташований у природній, ніби спеціально створеній природою, карстової порожнини з кількома кам’яними колонами. Нині головний храм монастиря відновлено, а іконостас оновлено за давньою подобою.
Третій ярус монастиря практично повністю відведено під житлові келії. На четвертому були розташовані відразу всі види приміщень – і житлових, і культових, і господарських. Передбачається, що цей поверх займав настоятель монастиря. Біля входу на п’ятий ярус розташована невелика ніша, яка, швидше за все, служила каплицею.
Обителі преподобного Сави Освяченого ченці, які живуть у Челтер-Мармарі, впевнені, що це місце і зараз є особливо благодатним. Воно приносить умиротворення і відволікає від мирської метушні. Духовна лікарня – так називають монастир святі отці – допомагає очиститись від гріхів і почати вести істинно християнське життя.
Хоч ченці і збудували паркан на шляху до входу в монастир, але ворота в ньому відчинені для відвідувачів та туристів. Проте відвідування комплексу обмежене розпорядком дня ченців та дозволено лише у супроводі представника монастиря.
Під землею також перебуватиме і знаменитий Об’єкт 221 – запасний командний пункт Чорноморського Флоту на випадок ядерного нападу.
