Віндхук
Віндхук – столиця молодої африканської країни Намібія, яка розташована в самому її серці. І хоча, за світовими мірками, це невелике місто, для пустельної африканської країни його масштаби прирівнюються до мегаполісу. Гора Ерос, що височіє над містом, рослинність африканського півдня і близькість пустелі Наміб надають столиці особливу екзотичність. Тут можна знайти куточки дикої природи, пізнати самобутність малонаселеної країни зі спокійним устроєм життя, й те водночас, побачити обов’язкові атрибути сучасного міста. Німецькі проби дороги, чистота і порядок з часів колонізації поєднуються з типовим для споконвічно африканського континенту колоритом. І хоча цивілізація прийшла сюди відносно нещодавно, сфера туризму, як і вся інфраструктура, розвиваються швидкими темпами.
Райони
Віндхук офіційно не поділено на адміністративні ділянки, але місцеві жителі та туристичні офіси виділяють центральний район міста та район нетрів Катутура, а також ділянки скельних масивів та північний район Брекватер. Гостям насамперед буде цікавим центр столиці, адже головні культурно-історичні пам’ятки зосереджені саме тут. Майдан Незалежності, вулиці Вернер-Лист та пішохідна Пост-Стріт спеціально облаштовані для неспішного знайомства з містом.
Любителям колоритних місць і бажаючим побачити справжнє африканське життя варто відвідати квартали, в яких мешкають виселені аборигени – нетрі Катутура. На жаль, цей район Віндхука обділений комунальними та іншими благами цивілізації.
Визначні місця Віндхука
Всі визначні пам’ятки столиці Намібії можна розділити на об’єкти часів колоніального періоду та яскраві власне африканські пам’ятки історії. Це Національна галерея мистецтв, форт Альте-Фесте, церква Ісуса, будівля парламенту, Національний музей Намібії, виставка метеоритів Гібеон, замки Хайнцбурга, Сандербурга, Швернісбурга, парк-заповідник Дан Вільон, Ботанічний сад та інші.
Населення
Столиця Намібії – найбільш густонаселене місто країни, де проживає близько 300 тисяч осіб. Для держави з мінімальною щільністю населення це високий показник.
Віндхук по праву вважається багатонаціональним містом. Етнічний склад — досить різноманітний, хоча європейській людині, необізнаній у достатку африканських народностей, може здатися інакше. Все ж таки серед місцевого населення переважають етнічна група банту (в числі яких овамбо та гереро) і койсанські народи – корені племена нама. У Віндхуку проживає велика кількість білого населення – нащадки німецьких колоністів, так звані африканери. Кожна з цих груп дотримується своїх традицій та культури, але переважна більшість місцевих жителів сповідує християнство.
Навіть найбідніші мешканці міста доброзичливі, усміхнені та життєрадісні люди.
Коротка історія
Історія міста починається з 1800 року, коли вождь племені нама навів сюди свій народ для освоєння нових земель. На цих територіях здавна проживали племена гереро, та їх поселення були скоріш стихійними, ніж незмінними. Тому народність нама відвоювала у гереро як землі, а й право називатися першими жителями Віндхука. Вони ж і дали ім’я місту, яке з язика племені нама перекладається як «вітряний куточок». Можливо, через рівнинну височину (висота понад 1500 м), на якій розташоване місто, в цьому місці було особливо вітряно. Відомо також, що за всю історію існування місто перейменовували кілька разів.
Поворотним для життя Віндхука став 1890 — місту надали статус столиці держави-колонії Німецька Південно-Західна Африка. П’ятьма роками раніше Німеччина окупувала територію всієї Намібії. За незначний період часу німці збудували дороги, багато архітектурних об’єктів та інфраструктуру Віндхука. Характер і вигляд нинішнього головного міста Намібії багато в чому відбивають колоніальну епоху кінця ХІХ-початку ХХ століть.
Події Першої світової війни призвели до рішення Ліги Націй про включення Намібії до складу ПАР (на той момент ПАР) у статусі підмандатної території.
Тривалий військовий конфлікт за незалежність Намібії, широко відомий в історії як Південноафриканська прикордонна війна, увінчався успіхом лише через 20 років. І, як наслідок, 1990 року Віндхук стає столицею вільної країни Намібія.
Найкращий час для поїздки в Віндхук
У місті переважає напівсухий порожній клімат. Але в порівнянні з іншими регіонами Намібії Віндхук вважається найзеленішим містом в країні з відносно м’якими погодними умовами. Середні показники температури повітря взимку (тут це червень-серпень) становлять від +5 до +20 ºС. Влітку зазвичай стоять спекотні сухі дні, температура повітря становить у середньому +30 ºС, але ночі прохолодні. Найкращий час для відвідування столиці Намібії — бездощовий сезон із травня по жовтень.
Культурне життя Віндхука не обділене яскравими подіями. Музичні концерти, ярмарки, театральні постановки, бурхливе життя нічних клубів радують гостей та мешканців міста протягом усього року. І все це за два кроки від дикої природи та пустелі!
Дивно, але тут навіть є Октоберфест (слід колоніального підпорядкування Німеччини). Він проводиться щорічно у жовтні. Також Віндхук славиться національним карнавалом «Віка», який щоосені збирає тисячі бажаючих стати учасником цієї яскравої дії. Точні дати всіх заходів можна дізнатись на сторінках офіційних сайтів.
Що потрібно зробити туристу в Віндхуку
- Відвідати Національний музей Намібії та познайомитися ближче з історією та традиціями країни. Він складається з двох частин — старовинного німецького форту «Альте-Фесте», який є пам’яткою колоніальної історії, та сучасної зали «Овела», де представлені предмети побуту різних племен Намібії, зоологічні та природничі експонати.
- Захопитися масштабністю та грандіозністю меморіальної композиції «Арка героїв». Монумент виконано на честь солдатів, які загинули у боротьбі за незалежність Намібії. Об’єкт височить на пагорбі, тому звідси відкривається ще й гарний панорамний вид на Віндхук.
- Розглянути красиву архітектуру будівлі парламенту Намібії. У народі за ним закріпилося прізвисько «Чорнильний палац» (Tinten Palast), як іронічний натяк на кількість чорнила, що використовується чиновниками. Будинок уряду оточений мальовничою рослинністю Парламентського саду. Прогулянки його тінистими стежками або пікнік на зелених галявинах – улюблений вид відпочинку городян.
- Перейнятися атмосферою примирення біля церкви Ісуса. Лютеранський храм збудовано на початку ХХ століття як символ миру між німцями-колоністами та корінними племенами Намібії. Споруда в неоготичному стилі виконана з кварцового пісковику, висота його шпиля становить 24 метри. Церква виконує не тільки роль історичної пам’ятки, але і є храмом, що діє.
- Прогулятись між метеоритами на Пост-Стріт. Тут знаходиться виставка інсталяція цього космічного каміння, яке «п’ятсот тисяч років тому» випало в Намібії зливою. Вони відрізняються найбільшою кількістю заліза серед усіх подібних екземплярів, знайдених Землі.
- Відправитися на фотосафарі до заповідного парку Даан-Вілджун поблизу Віндхука. Унікальне поєднання дикої природи та розвиненої інфраструктури приваблює сюди численних туристів. Самостійні піші прогулянки територією парку не виключають можливості зустріти жирафів, антилоп, зебр та інших тварин у їхньому природному середовищі.
- Спробувати хоча б одну екзотичну страву з м’яса крокодила, страуса чи антилопи. А якщо вистачить сміливості, то все меню розкішних ресторанів європейських стандартів з традиційною африканською кухнею.
