Великий Дім та Наречена моря — хто і навіщо вигадував прізвиська містам

Коли людині дають прізвисько, воно завжди ґрунтується на його яскравих рисах характеру чи зовнішності, незвичайних звичках чи особливостях поведінки. Але чи може працювати цей принцип із містами — дуже складними «організмами», які живуть і розвиваються протягом століть і навіть тисячоліть? Чому в деяких із них з’являється одразу кілька неформальних назв, а в інших — жодної? Давайте проведемо невелике дослідження та спробуємо розібратися, як виникають прізвиська міст та що вони означають.

Лондон – Великий дим (Big Smoke)

Вважається, що називати Лондон Великим димом або Старим димом стали 1874 року сільські жителі. Вони приїжджали до англійської столиці і бачили її оповитою похмурим сірим смогом. Він стелився вулицями через активне спалювання вугілля — як у промислових потребах, так і для обігріву будинків. Але насправді про «дим Лондона» ще в 1661 році написав один із засновників Королівського товариства Джон Евелін у своїй брошурі під назвою Fumifugium («Коптильня»). Як би там не було, зі кожним роком ситуація в англійській столиці становилася дедалі гіршою. Це призвело 1952 до катастрофи, яку назвали «Великий смог Лондона». Велика хмара димового туману накрило місто на кілька днів.

Коли вона розвіялася, виявилося, що близько чотирьох тисяч людей загинули через ураження органів дихання, а ще сто тисяч серйозно захворіли. У деяких джерелах кількість померлих сягає 12 тисяч. Після цієї жахливої ​​події, в 1956 році було прийнято першу версію Закону про чисте повітря. Потім він неодноразово вдосконалювався та перевидувався. Таким чином Лондон закрив цю скорботну сторінку в своїй історії, але його досі називають Великим димом.

Венеція – Наречена моря (Bride of the Sea)

Неймовірно романтичний нікнейм Венеції — Наречена моря виник завдяки традиції, яка існує з 1177 року. Щовесни, на сороковий день після Великодня, на честь свята Вознесіння, в місті проводилася церемонія вінчання Венеції з морем – Sposalizio del Mare. Дож виходив човном в Адріатичне море і кидав у воду освячене золоте кільце, вимовляючи латиною фразу: «Заручаємося з тобою, море, на знак істинного і вічного панування». Після цього розпочиналося грандіозне святкування під назвою Festa della Sensa, а Венеція ставала справжньою нареченою моря. Традиція ця дотримується і сьогодні, а роль дожа виконує мер. Ще один псевдонім міста – La Serenissima. Він означає – «найбезтурботніша».

І Венеція отримала його зовсім не за свої умиротворюючі краси. Насправді це скорочений варіант назви Serenissima Repubblica di Venezia, столицею якої вона була до 1797 року.

Місячний лицар над Гранд-каналом у Венеції

Венеція — Наречена моря © Andrey Bocharov / Shutterstock

Бостон – Бінтаун (Beantown)

Якщо запитати у жителів Бостона, якій прізвисько вони віддають перевагу, то багато хто вибере Колиску свободи. І це цілком справедливо, враховуючи величезний внесок, який зробив місто у становлення американської державності. До його нікнеймів місцеві також відносять Афіни Америки, Тайтлтаун та Місто чемпіонів. Перший Бостон отримав за інтелектуальне, історичне і культурне впливом геть розвиток країни. А два наступні — завдяки успішності його численних команд у різних видах професійного спорту. Але якщо говорити про туристів, то у них неймовірно популярне інше прізвисько — Бінтаун, яке має набагато давнішу історію. Воно виникло завдяки найвідомішій місцевій страві — бостонській запеченій квасолі. Перші переселенці зі Старого світу запозичили її рецепт у корінних американців і його видозмінили. Щоб приготувати боби по-бостонськи, їх щедро присмачують свининою, беконом та патокою та довго запікають на повільному вогні, створюючи неймовірну гру контрастних уподобань.

Американці вважають цю страву ідеальним гарніром до барбекю. Бостонська запечена квасоля – культовий гастрономічний сувенір міста. Придбати її можна буквально у кожному продуктовому магазині чи супермаркеті. На її честь навіть було створено цукерки Boston Baked Beans — арахіс у карамельній глазурі. А на початку ХХ століття популярний туристичний слоган говорив: «Ви не дізнаєтеся, що таке боби, поки не приїдете в Бостон».

Історичний горизонт Бостона у сутінках

Бостон — Бінтаун © Sean Pavone / Shutterstock

Париж – Місто світу (City of Light)

Дивлячись на вечірній Париж, що блищить вогнями, будь-якому приїжджому стане зрозуміло, чому його називають Містом світу (La Ville-Lumiere). Але насправді не все так просто. Справді, столиця Франції входить до міст Європи, які першими ввели вуличне освітлення за допомогою ліхтарів. Більше того, в 1667 році його мешканців зобов’язали після заходу сонця виставляти у вікнах, що виходять на вулицю, свічки та лампи. Всі ці кроки робилися, щоб зробити місто безпечнішим і знизити рівень злочинності, зокрема — пограбувань. А через багато десятиліть свічки та газові ліхтарі замінила електрична ілюмінація.

Але не лише тому Париж отримав своє прізвисько. Справа в тому, що у XVIII столітті він грав провідну роль у просуванні ідеалів доби Просвітництва. Також французьку столицю часто називають Містом кохання за його неймовірно романтичну атмосферу.

Єлисейські поля та Тріумфальна арка

Париж — Місто світу © Catarina Belova / Shutterstock

Чикаго – Місто вітрів (Windy City)

Найпростіше пояснення того, що Чикаго називають Містом вітрів — прохолодні бризи, що дмуть із озера Мічиган та овівають його вулиці. Але є і цікавіша теорія, висунута знаменитим американським етимологом і давнім дослідником цього питання Баррі Попіком. Згідно з нею, у 1870-х роках Чикаго активно популяризував себе в пресі як головний мегаполіс регіону та чудове місце для літнього відпочинку завдяки вітряній погоді. Це не подобалося іншим містам Середнього Заходу, які змагалися з ним за ці позиції. Тому в їхніх засобах масової інформації почали з’являтися глузливі статті про Чикаго, повне балакучих політиків і хвалькуватих жителів. Його стали називати «вітряним містом» саме у цьому сенсі. Так поняття «Місто вітрів» набуло подвійного значення, ставши при цьому дуже популярним.

Згодом Чикаго довів, що справді є гідним конкурентом не лише найближчим сусідам, а й самому Нью-Йорку, вигравши в останнього право на проведення Всесвітньої виставки у 1893 році. Її визнали однією з наймасштабніших і найзначніших в історії заходу. А прізвисько Місто вітрів для Чикаго назавжди втратило свій принизливий сенс.

Букінгемський фонтан у Чикаго

Чикаго — Місто вітрів © Avik / Shutterstock

Прага – Місто сотні шпилів (City of Hundred Spires)

Перша письмова згадка про Прагу, як про Місто сотні шпилів, була зроблена на початку XIX століття. І належить воно австрійському історику Йозефу Хормайру. У той час інший видатний науковий діяч — чеський філософ, теолог і математик Бернард Больцано, порахував кількість шпилів, що злітають у небо над Прагою, і вирішив, що їх рівно сто. Історія замовчує, як вчений проводив цю процедуру і чому зупинився на такій цифрі. Насправді шпилів та подібних до них архітектурних об’єктів у столиці Чеської Республіки набагато більше. За різними версіями – від п’ятисот до тисячі. І їхня кількість практично не змінилася за останні 400 років. Проте це прізвисько швидко набуло популярності і не втратило її досі. Прага також відома як Золоте місто. Існують різні версії виникнення цього неформального імені. Перша полягає в тому, що багато стародавніх будов чеської столиці, зведені з пісковика, на сонці набувають легкого золотистого світіння, створюючи неповторну ауру. Друга – апелює до епохи Карла IV, коли за його наказом Празький Град активно засмучувався і рясно декорувався сусальним золотом. А третя стверджує, що подібний нікнейм виник на рубежі XVI і XVII століть, коли придворні алхіміки Рудольфа ІІ вперто шукали секрет перетворення неблагородних металів на золото.

Ще одна старовинна назва – Мати міст, знову повертає нас до правління Карла IV. 1355 року він став імператором Священної Римської імперії, а Прага — її столицею. Напис латинською Praga Mater Urbium досі можна побачити на безлічі гербів, якими прикрашені фасади старовинних будівель.

Пірс Старого міста і Карлів міст через річку Влтаву в Празі

Прага — Місто сотні шпилів © DaLiu / Shutterstock

Нью-Йорк – Велике яблуко (Big Apple)

Хоча штат Нью-Йорк посідає друге місце з виробництва цих фруктів в Америці, прізвисько міста Нью-Йорк (Велике яблуко) жодним чином з цим аграрним успіхом не пов’язане. Згідно з дослідженнями вже згаданого етимолога Баррі Попіка, людиною, яка ввела цей термін в активний оборот, став Джон Фіц Джеральд. Він писав спортивні огляди для газети New York Morning Telegraph і в травні 1921 року вперше так назвав Нью-Йорк у статті про стрибки. А пізніше пояснив, що підслухав цей вислів у розмові двох жокеїв із Нового Орлеана, які жартували про те, як коні люблять яблука та порівнювали іподроми Нью-Йорка з великим яблуком. Джон Фіц Джеральд кілька років вів у газеті колонку «Навколо Великого яблука», чим сприяв популяризації міста. На подяку за це, в 1997 році перетин вулиць, де знаходиться будинок, в якому журналіст проживав майже 30 років, отримало офіційну назву – Big Apple Corner. Після Джона Фіц Джеральда прізвисько Нью-Йорка підхопили джазові музиканти з Гарлема.

У 1930-х роках тут з’явилися пісня та танець з такою назвою, а також аж два нічні клуби, на вивісках яких можна було побачити напис «Велике яблуко». Але в середині XX століття цей нікнейм уже вважався застарілим і мало кого цікавив. Проте з настанням фінансової кризи 1970-х років, влада міста вирішила залучити в агломерацію якнайбільше мандрівників. Бюро з туризму стало активно використовувати призабуте прізвисько у своїй рекламній компанії. І вона пройшла настільки вдало, що назавжди закріпила за Нью-Йорком ім’я Велике яблуко. Хоча його також часто називають Містом, яке ніколи не спить.

Таймс-сквер — жваве туристичне перехрестя неонового мистецтва та торгівлі

Нью-Йорк — Велике яблуко © Stuart Monk / Shutterstock

Лас-Вегас – Місто гріхів (Sin City)

Як це не парадоксально, Лас-Вегас, хоч і вважається гральною столицею, не може похвалитися, що на його території є найбільше казино у світі. Атлантік-Сіті випереджає його за кількістю розважальних закладів рівня 18+ на особу. А в кримінальній статистиці країни Лас-Вегас знаходиться далеко за межами першої двадцятки. То чому ж його називають Містом гріхів? Як стверджує видання Las Vegas Sun, прізвисько виникло у 1906 році і спочатку належало лише одному району, який офіційно називався Блок 16. На його території, а також у сусідньому Блоці 17, не було обмежень на продаж алкоголю на той час. Однак Блок 16 був відомий не так своїми барами і салунами, як нелегальними борделями. А перша гральна зала була відкрита тут у 1912 році. Звідси й пішла слава Лас-Вегаса як Міста гріхів, де можна безкарно вдатися до будь-якої пороку.

У 1941 році уряд ліквідував усі будинки терпимості, але це прізвисько на той момент вже міцно увійшло до лексикону американців. Сьогодні Лас-Вегас, відомий своїми казино, приголомшливими шоу та бурхливим нічним життям, намагається залишатися в правовому полі і вважає за краще, щоб його називали Світовою столицею розваг. Однак туристи, які приїжджають сюди, пам’ятають про його бурхливу історію і знають — «what happens in Vegas, stays in Vegas».

Шоу фонтанів і горизонту Лас-Вегаса на заході сонця

Лас-Вегас — Місто гріхів © marchello74 / Shutterstock

Рим – Вічне місто (Eternal City)

Urbs Aeterna (Вічне місто) – прізвисько настільки ж давнє, як і сам Рим. Вперше його використав у своїх елегіях поет Альбій Тібулл у I столітті до нашої ери. Ця фраза отримала неймовірний відгук у городян, адже вони справді вірили: якщо впаде Рим, то впаде і весь світ. Згадку Вічного міста також можна знайти у роботах найвидатніших поетів давнини. Овідій використав його у творі «Метаморфози», а Вергілій — у знаменитій «Енеїді». І судячи з того, що Рим досі стоїть, він отримав своє прізвисько цілком заслужено. Однак Urbs Aeterna – не єдиний його нікнейм.

Місто на семи пагорбах – назва, яка легко пояснюється географічним розташуванням мегаполісу. Столиця світу — свідчення колишньої могутності давньої імперії та її внеску до цивілізаційного розвитку людства. А ось прізвисько Місто води (Regina aquarum), на перший погляд, здається зовсім невиправданим, адже Рим не має виходу до моря. Проте все стає зрозумілим, якщо згадати про те, що він розташований на березі річки Тібр, а також про дві тисячі його фонтанів і численні акведуки.

Базиліка Святого Петра та міст Понте Вітторіо Емануеле II у Ватикані

Рим — Вічне місто © Pajor Pawel / Shutterstock

Мумбаї – Місто мрії (City of Dreams)

Весь світ знає, Мумбаї це Місто мрії. Але що стоїть за цією назвою? По-перше, найбільша економіка в державі — саме тут збирається 30% прибуткового податку всієї країни. По-друге, практично безмежні можливості — Мумбаї не має дискримінації на основі касти чи релігії. По-третє, найбільша кіноіндустрія Індії – Боллівуд – країна мрій, що запалює найяскравіші зірки шоу-бізнесу. А ще місто відоме тим, що тут створено чудові умови для реалізації різноманітних ідей та стартапів. Ось чому Мумбаї — місце, де кожен може отримати бажане, якщо вперто рухатиметься до виконання своєї мрії. Що й доводять численні історії успіху людей, які розпочали у цьому місті з нуля та досягли вершин. Тим, хто хоче особисто в цьому переконатися, варто пошукати в мережі імена Дхірубхай Амбані,

Chatrapati Shivaji Terminus раніше відомий як Victoria Terminus у Мумбаї

Мумбаї — Місто мрії © Mazur Travel / Shutterstock

Шанхай – Чарівне місто (Magic City)

Почувши, що Шанхай називають Мо Ду (Чарівне місто), недосвідчений мандрівник обов’язково подумає про красу мегаполісу, а також його культурний та економічний внесок у розвиток Китаю. І частково матиме рацію. Проте історія виникнення цієї прізвиська далеко не така очевидна. Воно з’явилося на початку минулого століття завдяки твору японського письменника Сьофі Мурамацу. У 1924 році він жив у Шанхаї та створив роман, присвячений цьому місту. У ньому автор описував його двоїсту природу – гламурний і радісний фасад, що приховує багато пороків і злочинів. Сьофу Мурамацу дав своєму твору назву Modu і використав для його написання ієрогліфи 魔都. У перекладі з японської, вони означають “місто демонів”. Але весь парадокс у тому, що в китайській мові ці символи мають інше звучання і можуть бути перекладені як «місто чарівництва».

Звісно, також досить часто використовується ще один його нікнейм – Париж Сходу. Справа в тому, що з 1849 по 1943 частина території Шанхаю належала Франції і перейняла її культуру, архітектуру і спосіб життя.

Повітряні Шанхай Lujiazui

Шанхай – Чарівне місто © HelloRF Zcool / Shutterstock

Сінгапур – Місто лева (Lion City)

Дуже популярне і поширене прізвисько Сінгапуру — Місто лева, по суті, є прямим перекладом його назви із санскриту. Існує легенда про те, що спонукало Санг Ніла Утама, принца імперії Шрівіджая та засновника Королівства Сінгапур, вибрати саме це ім’я. Вважається, що після прибуття на острів він зустрів на березі незвичайну тварину, яку прийняв за лева. Він вважав це божественним знаком удачі і назвав своє місто на честь могутнього звіра, що втілює мужність, силу та зверхність. А символом держави стала міфічна диморфна істота Мерлайон із головою лева та тілом риби. Його скульптурне зображення висотою 8,6 метра встановлено на набережній річки Сінгапур, навпроти готелю Fullerton. А 37-метрову копію статуї розміщено на острові Сентоса.

У 1986 році Міністерство зв’язку та інформації держави запропонувало студентам художніх шкіл та працівникам рекламних агенцій створити новий символ для вираження національної ідентичності. У конкурсі переміг молодий дизайнер Майкл Лі, який запропонував стилізоване зображення профілю лева, виконане червоним на білому тлі. Це стало ще одним підтвердженням того, що назва міста Лева має для Сінгапуру величезне значення. Але місцеві жителі цінують і друге його прізвисько – Місто-сад. Воно доводить визнання світом успіху екологічних ініціатив, які активно запроваджуються тут із кінця 1960-х років.

Доріжка в Supertree Grove at Gardens by the Bay

Сінгапур — Місто лева © Sergii Figurnyi / Shutterstock

Лос-Анджелес – Місто ангелів (City of Angels)

Найвідоміший і цілком очевидний нікнейм Лос-Анджелеса – Місто ангелів. Але де взагалі виникла ідея назвати його саме так? Відповідь легко знайти в історії. За часів активної колонізації американських територій землі, де зараз розташоване місто, захопили іспанці. Вони заснували тут поселення, якому дали ім’я El Pueblo de Nuestra Señora La Reina de los Ángeles sobre El Río Porciúncula – Місто Богоматері Королеви ангелів на річці Порсьюнкула. Не дивно, що у повному варіанті воно використовувалося рідко. А згодом почало скорочуватися, поки не трансформувалося в звучне Лос-Анджелес, що в перекладі з іспанської і означає «ангели». Гра слів, що вийшла, влада міста активно використовувала, щоб залучити нових жителів, обіцяючи буквально райські умови. І ця маркетингова компанія ефективно працювала багато десятиліть.

До того ж, Але Лос-Анджелес має ще як мінімум дві незвичайні прізвиська — Ла-Ла Ленд і Тінселтаун. Варто врахувати, що місцевим жителям вони не надто подобаються, оскільки несуть принизливий зміст. Обидва вони спочатку стосувалися лише Голлівуду, а потім поширилися на все місто. У назві Ла-Ла Ленд двічі повторюється абревіатура Лос-Анджелеса (ЛА), а вираз означає відірваність від реальності, перебування у світі фантазій і мрій. Тінселтаун буквально перекладається як «місто мішури», яке створює ілюзію, але не більше.

Рух на Голлівудському бульварі

Лос-Анджелес — Місто ангелів © Sean Pavone / Shutterstock

Осло – Місто тигра (Tiger Town)

Пасажирів, які прибувають на Центральний вокзал Осло, на площі перед ним зустрічає фігура бронзового тигра завдовжки 4,5 метри. Її автор – знаменитий художник-анімаліст Олена Енгельсен. 2000 року компанія Eiendomsspar AS подарувала цю скульптуру столиці Норвегії на честь її тисячоліття. Такий вибір продиктований нікнеймом Осло – Місто тигра. Він отримав його у 1870 році, коли норвезький поет Бйорнстьєрне Бйорнсон (лауреат Нобелівської премії з літератури) створив свій знаменитий твір «Сідсте Санг» або «Остання пісня». У ньому описується бій між конем, що втілює образ мирного і спокійного села, і тигром – небезпечним і холодним містом, яким поетові представлявся Осло.

Варто зауважити, що наприкінці ХІХ століття норвезька столиця такою і була, оскільки славилася розгулом злочинності та важкими умовами життя. Але в XX столітті ситуація докорінно змінилася. Осло перетворився на затишну європейську столицю, а його знаменитий нікнейм втратив зневажливе значення і тепер є гордістю всіх мешканців.

Нічне місто у діловому районі Шанхаю

Осло — місто тигра © Noppasin Wongchum / Shutterstock

Афіни – Місто фіолетової корони (City of the Violet Crown)

Місто фіолетової корони – таку горду назву столиця Греції отримала завдяки особливостям клімату Аттики. Він дарує Афінам розкішні заходи сонця, під час яких небо набуває складних відтінків рожевого і пурпурового, а вершини навколишніх гір тонуть у ліловому серпанку. Вперше це явище ще в 450 році до нашої ери описав один із Дев’яти ліриків Стародавньої Греції – Піндар з Фів, називаючи Афіни “містом світла з фіолетовою короною”. Але є ще одна версія появи цієї прізвиська. Вважається, що він пов’язаний з прямим перекладом з грецької стародавньої назви місцевості, де знаходяться Афіни — Іонія, що означає «фіолетовий».

А оскільки саме тут зійшов на трон і коронувався міфічний цар Іон (онук Елліна – родоначальника грецького народу), то й виходить Місто фіолетової корони. Відсилання до цієї назви Афін можна знайти і в іншому класичному творі, написаному вже у XX столітті. Знаменитий британський письменник і автор історичних дитячих романів Роберт Джеффрі Тріз, чиї книги були перекладені 20 мовами світу, згадує його у своїй роботі «Фіалковий вінець».

Монастираки та стародавній Акрополь

Афіни — місто фіолетової корони © ecstk22 / Shutterstock

Гонконг – Перлина Сходу (Pearl of the Orient)

Серед міст із крутими назвами обов’язково має бути Гонконг. Найпростіше пояснення тому, що він отримав прізвисько Перлина Сходу, у географічному розташуванні. Мегаполіс знаходиться на лівому березі гирла річки Чжуцзян, старовинне ім’я якої – Перлина річка. Проте є версія, що цим нікнеймом у середині минулого століття називали лише знамениту гонконзьку бухту Вікторія, яка славиться запаморочливими краєвидами на десятки хмарочосів, що сяють на сонці. А саме місто отримало це прізвисько трохи пізніше. Є також теорія, що він удостоївся такого звання, оскільки за свою історію пережив приголомшливу культурну та промислову трансформацію. І сьогодні, будучи глобальним центром міжнародної торгівлі та фінансів, Гонконг продовжує служити еталоном, яким оцінюються решта мегаполіси Китаю.

Нічний вид на Гонконг

Гонконг – Перлина Сходу © YIUCHEUNG / Shutterstock

Джайпур – Рожеве місто (Pink City)

Джайпур – столиця штату Раджастхан і одна з вершин Золотого трикутника Індії, поряд з Делі та Агрою. З 1876 він відомий як Рожеве місто, завдяки кольору, в який було пофарбовано більшість його будівель. Тоді Індія була колонією Великобританії. Напередодні візиту до міста Його Королівської Високості Альберта Едуарда, принца Уельського (надалі — короля Едуарда VII), махараджа Джайпура Сава Рам Сінгх II наказав покрити будівлі особливим теракотово-рожевим відтінком, що втілює гостинність. Цей колір так гармонійно відтінив чудову архітектуру міста, що влада прийняла рішення використовувати його постійно, і навіть було видано закон, який забороняє фарбувати будівлі в будь-які інші кольори. Крім того, Джайпур був першим містом у країні, яке могло похвалитися ретельно опрацьованим архітектурним планом — широкими головними вулицями, грамотно спроектованими центральними перехрестями та площами. За все це і за красу старовинних будівель його іноді називають Парижем Індії.

Палац Джал Махал вночі

Джайпур — Рожеве місто © photoff / Shutterstock

Флоренція – Місто лілій (City of Lilies)

Стародавні римляни заснували Флоренцію у 59 році до нашої ери. Ця знаменна подія збіглася за часом із флораліями — святкуваннями, що проводилися на честь богині весни Флори. Тому поселення отримало назву Florentia, що означає «квітуча». Але більше тисячі років вона також відома як Місто лілій завдяки особливому сорту білих ірисів, що ростуть на берегах річки Арно, які називають флорентійськими ліліями. Під час першого хрестового походу (1096–1099) стилізований малюнок цієї білої квітки на червоному полі з’явився на прапорі та гербі міста. Але 1266 року, після довгих розбіжностей, у Флоренції перемогла нова політична сила — партія гвельфів. Вони зберегли флорентійську лілію як символ міста, але з того часу вона зображується червоним на білому тлі. Цей образ можна побачити на флоринах – стародавніх монетах, які почали карбувати у Флоренції у 1252 році. А ще він прикрашає багато старовинних пам’яток архітектури. Іноді Флоренцію називають також Колискою Відродження, пам’ятаючи, що завдяки її великим філософам і мислителям почалася епоха Ренесансу.

Базиліка Санта-Марія-дель-Фьоре у Флоренції

Флоренція — Місто лілій © Catarina Belova / Shutterstock

Женева – Столиця світу (Peace Capital)

У Женеві розташоване одне з чотирьох відділень Організації Об’єднаних Націй, у підрозділах та установах якого працюють понад дев’ять із половиною тисяч осіб. Це найвищий показник концентрації персоналу ООН у світі. Ще тут розміщено 34 штаб-квартири міжнародних та всесвітніх організацій. А Міжнародний комітет Червоного Хреста було засновано безпосередньо у Женеві. Протягом року у місті проводяться близько десяти тисяч конференцій та зустрічей світового значення.

А якщо говорити про статистику ділових та приватних візитів лідерів держав, глав урядів та міністрів, то за той самий період часу вона досягає показника трьох тисяч. Усього перерахованого вже цілком достатнього, щоб пояснити, чому місто, яке робить величезний внесок у дипломатію на глобальному рівні, називають Столицею світу. Крім того, він став місцем підписання Женевських конвенцій, які ратифікували 196 країн. Важко знайти будь-який інший документ, який об’єднує одночасно стільки держав світу.

Собор Сен-П'єр і річка Рона

Женева — Столиця світу © Elenarts / Shutterstock

Andrii Zomkovskyi

Автор блогу, любить подорожувати і розвивати україномовний контент.

Оцініть автора
Trips
Найкрасивіші місця у світі, від яких перехоплює подих.
Залишити свій відгук