Адаларі скелі-острівці (Білі скелі) – місцевий романтичний символ селища Гурзуфа біля Криму. Вони мають білий колір завдяки тому, що в їхньому складі переважає такий матеріал, як вапняк. Адаларі – це улюблене місце для туристів, що люблять позазмагати у відкритому морі та для дайверів. Враховуючи, що оселитися можна зовсім недалеко від них в одному з готелів Гурзуфа.
Розташування Білих скель
Ці скелясті острівці розташовані напроти табору «Артек» біля мальовничого місця, приблизно за 200-300 м від берега. Одна скеля розташована трохи ближче, інша трохи подалі від берега, а між ними трохи більше 40 метрів на відстані. Діаметр скель-острівів – 20-30 метрів.
Що можна побачити на Адаларах?
Скелі мають стрімкі схили та вкриті різними водоростями. Навколо них мешкає велика кількість різних риб (недаремно вони – це місце паломництва дайверів), на дні можна зустріти камбалу. У години, що давно минули, в районі Адалар відстоювались судна, тому є велика ймовірність знахідок уламків фрагментів суден, якорів, кераміки. Не далі, ніж за 100 метрів від скель, на дні регулярно знаходять фрагменти виробів із глини, що належать до 12-16 століть. А найщасливішим дайверам трапляються й цілі амфори. Прості туристи Білі скелі порадують своєю надзвичайною мальовничістю.
Білі скелі Адаларі © ID1974 / Shutterstock
Легенди про виникнення імені острівних скель
Згідно з однією легендою, Адаларі – це брати, які були звернені біля скелі разом зі своїми коханими морським володарем, якого вони не послухалися. Він хотів їх занапастити біля морської безодні, але дві пари назавжди злилися душею і тілом у скелях.
Згідно з іншою легендою, назва Адаларі походить від вигуку «Ай, даларі!» багатої американки, у якої місцевий вітер вирвав із рук сумочку.
Незалежно від того, яка ж справжня причина появи імені у цих скель, кожна людина неодмінно повинна відвідати це мальовниче місце, оцінити справжню красу скель і насолодитися їх неймовірно гарним виглядом.
Якщо вам захотілося більше скель, то прямо від Гурзуфу за 20 кілометрів можна дійти до найвищої гори Криму – Романа Коша .
