Країна, де прийнято їздити на даху поїздів та є руками. Неймовірної краси природа, шокуюча бідність і батьківщина диких розових перлів
Бангладеш
Неймовірної краси природа, шокуюча бідність і батьківщина диких рожевих перлів.
Бангладеш – дивовижне місце нашої планети з неймовірно гарною природою, величезним туристичним потенціалом та всебічністю та брудом. Місцеве населення, без жодного збентеження, справляє потребу прямо на вулицях у прокладену каналізацію, тут же вуличні торговці готують і продають їжу, яку прийнято тут є руками… людина в цих краях «небачене диво» (з вами захочуть сфотографуватися, або хоча б поважно розглянути), люди тут дуже доброзичливі, рівень злочинності дуже низький, а туристів сприймають як найдорожчих гостей. Тішіті,
Загальна інформація
Географія
Народна Республіка Бангладеш розташована біля Південної Азії, що біля родючої дельті річок Ганг та Брахмапутра. Через країну протікає 58 річок, і вона знаходиться лише за кілька метрів над рівнем моря. Тому якщо рівень води підніметься на один метр, є думка, що буде затоплено 10% території. По периметру країну оточує Індія, за винятком невеликих ділянок, де є спільні кордони з М’янмою, а на півдні вона омивається Бенгальською затокою Індійського океану. Рельєф тут на більшій частині — рівнині, крім південного сходу, де розкинулися західні хребти гір Лушаї та гори Читтагонг.
Бангладеш має 8 адміністративних областей, які мають назви найбільших міст. Області поділяються на 64 округи, а ті своєю чергою — на підколо. Останні включають території з поліцейським управлінням, які поділяються на комуни, до їх складу входять по кілька сіл. У великих містах поліцейські управління поділяються на ділянки, а ті на квартали.
Куди податися і що подивитись
Дакка
Дакка – столиця і найбільше місто Бангладеш, яке стоїть на річці Буріганга. Це найгустонаселеніше місце на землі, а ще найбідніше і найбрудніше місто у світі. У ньому гостро стоїть проблема питної води, все тут завантажило у смітті, сморіді та обліплено всюдисущими мухами. Сумна статистика повідомляє про високу дитячу смертність, тож дітей до 10 років тут навіть не реєструють. У столиці — 52 університети та зосереджена більшість промисловості країни: бавовняне, харчове, металообробне виробництва. Також тут виробляють джутове волокно, муслін, вирощують рис. Головні пам’ятки – Розовий палац, фортеця Лальбагх та національна мечеть Байтул-Мукаррам.
Читтагонг
Читтагонг – друге найбільше промислове місто та найважливіший порт країни. Відомий тим, що тут розташувався «цвинтар кораблів» Бангладеш — найбільший у світі центр утилізації флоту. Берегова лінія, де розкидані тисячі розібраних кораблів, простяглася на 40 км. У місті зосереджено нафтопереробну, сталеліварну, автомобільну та хімічну промисловість. Всього за 20 км від Читтагонга є гарний піщаний пляж Патенга. Це гарне місце для пікніка, а ще тут мешкає безліч видів болотяних птахів.
Кхулна
Кхулна – індустріальний та комерційний центр, відомий виробництвом джуту. На місцевих фабриках збереглися «індустріальні реліквії» — водяні млинці, пасажирські пороми, парові двигуни, тискові преси тощо, вік яких понад 70 років. Місто знаходиться в оточенні мангрових лісів та боліт.
Багерхат
Багерхат — стародавній «Місто мечетей», який донедавна вважався загубленим. Знаходиться поблизу сучасного міста Багерхат (округ Кхулна). Нині тут налічують близько 2000 мечетей віком понад 1000 років. Представляючи величезну історичну цінність, стародавнє місто стало об’єктом Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Його головна візитна картка – мечеть Гунбад, зведена у XV столітті і має 81 купол (з них 77 однакових).
Сілхет
Сілхет – найбільша у світі чайна область із містом, що розташоване біля зеленої долині річки Сурма, близько до державного кордону Індії. Сприятливий клімат, родючий ґрунт та рясні опади у цій місцевості створили ідеальні умови для вирощування чаю.
Кокс-Базар
Кокс-Базар – туристична столиця та єдиний морський курорт у країні. Він розташований поблизу кордону з М’янмою. Чудові пляжі із золотим піском та чистою водою без акул, приваблюють сюди туристів, у тому числі іноземних. Саме тут найдовший природний пляж у світі, завдовжки 125 км. На околицях міста розташовано багато діючих буддійських храмів, де мешкають ченці. На жаль, тут ще погано розвинена інфраструктура.
Національні особливості мешканців Бангладеш
- Згідно з місцевими традиціями, жінки, які не купаються в океані взагалі, вони можуть тільки увійти у воду по щиколотки. Допустимий одяг для пляжу називається шальвар-камізе (складається з туніки та шаровар). Європейський купальний костюм (особливо жіночий) може створити проблеми навіть туристам. Чоловіки заходять у воду в одязі – футболці та шортах. Значно демократичніші погляди на купальні костюми іноземців на пляжі Інані (це частина пляжу Кокс-Базар).
- Рівень цін на товари та послуги у Бангладеш є досить низьким. Однак, побачивши іноземця, місцеві підвищують ціну в кілька разів, тому обов’язково потрібно торгуватися. Оскільки закони ісламу вимагають дотримання процедури торгу, бангладешці легко торгуються та знижують ціну вдвічі, а то й утричі.
- Чайові в ресторанах не прийняті, але офіціантам закладів, які часто відвідують іноземці, можна залишати 5% від суми рахунку. На всій території країни прийнято давати «бакшиш» (матеріальну форму подяки за будь-яку навіть незначну послугу) носію, клерку, водію таксі або тук-туку.
- Кілометрові пробки на дорогах у столиці та інших великих містах Бангладеш – звичайна справа. Іноді пасажири вважають за краще залишити транспортний засіб і діставатися пішки, оскільки середня швидкість пересування біля дорожнього затору 3-4 км на годину. Наприклад, у Дакці відстань до аеропорту з центру міста — лише 10 км, уночі дорога туди займе близько однієї години, а вдень — не менше трьох-чотирьох.
- У містах можна побачити багато недобудованих, але експлуатованих будівель. Це найпоширеніша практика. При нестачі бюджету будівництво об’єкта починають, а закінчують за рахунок коштів, що одержуються від здачі нижніх поверхів.
- Характерною є риса менталітету бангладешців — смітити скрізь і не помічати цього. Побачити викинуту з вікна дорогого автомобіля порожню пачку з-під цигарок чи пакет із недоїденими чіпсами — звичайна справа, а говорити про вчинки неосвічених бідняків і зовсім не доводиться.
- В автобусі не рекомендують тулитися до спинки сидіння, бо вони не рекомендуються. на ній можуть залишитися воші від попереднього пасажира.
- Більшість автомобілів їздять на газ. А ось правила безпеки тут не в пошані, водії також люблять курити за 10 метрів від самої заправки.
- У дорожніх пробках та на світлофорах біля вікна машин стукають убогі та злидні, яких у країні дуже багато. Якось, коли в Читтагонгу проводився турнір із крикету, міська влада призначила їм стипендію 2 доларів, щоб ті залишили вулиці міста і не турбували туристів.
- У темну годину доби жінка без супроводу чоловіка не повинна виходити надвір і навіть їздити в таксі.
- Змії в Бангладеш становитимуть реальну загрозу життю. Їх тут водиться близько 80 видів, 20 з них — отруйні. Шість тисяч людей щороку помирають від їхніх укусів. Плазуні водяться не лише у селах, де вони вважаються невід’ємною частиною життя, а й у містах. Тут потрібно бути особливо акуратним біля водойм та стародавніх об’єктів (храмових комплексів тощо), які стали притулком для сотень змій, що гніздяться під стародавніми руїнами. У разі нападу необхідно якнайшвидше звернутися за допомогою до лікаря.
- Бангладеш належить до числа тропічних країн, у яких поширена вірусна хвороба Денге. Її переносники – комарі. Спеціального лікування цього захворювання немає, але рання діагностика та медикаментозна допомога допомагають значно знизити ймовірність смерті.
- Як подарунок чи сувенір звідси везуть вирощені тут річкові перли і дуже дорогі — рожеві (його добують у дикої природи), вироби з очерету та бамбука, чай, кокосове масло або вироби з мусліну (тканини, яку тут виробляють).
- У країні гостро стоїть проблема з пітною водою, в тому числі через високий вміст миш’яку у ґрунті. Тому туристам рекомендують користуватися виключно бутильованою водою, у тому числі для миття фруктів та при чищенні зубів.
- Біла людина — екзотика для місцевих, з нею хочуть сфотографуватися, помацати, почастувати… Збирається натовп, а це чудова нагода для кишенькових злодіїв, тому на прогулянку безпечніше брати з собою ксерокопію документів та невеликі суми грошей.
- Найбільш поширений засіб пересування у Бангладеш – велорикші. У Даці їх понад 400 тисяч.
- В основі багатьох страв кухні бангладешців лежить рис. Його тут найчастіше готують на пару, рідше – варити чи змастити. А у місцевих прийнято руками, без приладів.
Визначні місця Бангладешу
Самобутня культура, неймовірна відкритість та доброзичливість місцевого населення — характерні риси та головний пам’ятник Бангладеш. А ще — східні палаци, древні пагоди та мечеті, що зберігають історію тисячоліть, мангрові ліси з їх унікальними мешканцями.
Найкраща година для відвідування країни
Плануючи найкращу годину для відвідування Бангладеш, слід враховувати погодні та національні особливості країни. Клімат тут найвологіший у світі – тропічний, муссонний тип. Період із червня до вересня — сезон сильних тропічних дощів. У цей час часто бують повені, що охоплюють значні території, а кількість потерпілих обчислюється сотнями.
Найсприятливіша година для відвідування Бангладеш – з листопада до лютого. Погода в цей період суха і не спекотна. Найпрохолодніший місяць року — січень, середня температура повітря +26°С, найспекотніший — квітень, коли колонка градусника піднімається вище + 33°С – + 35°С.
Бангладеш – мусульманська країна і основна частина свят тут є релігійною. Найбільший і важливий Рамадан і свято його закінчення. Десятки тисяч людей збираються на спільну молитву, після чого вдома влаштовують святкову сімейну вечерю.
Індуїсти відзначають яскраво та яскраво Дурга-Пуджа – свято богині-матері індуїстського пантеону. Відповідно до індуїстського календаря, найчастіше ця дата припадає на початок жовтня. Віруючі роблять статуї богині з бамбука та глині, вбирають їх у одяг і відносять до храмів. За дев’ять днів їх несуть до найближчої річки або водоймища, де занурюють у воду під танці та бій барабанів.
