Більшість людей подорожують з метою подивитись нові міста, країни, побувати на фестивалях, здійснити сходження у гори або насолодитися пляжним відпочинком. Є ще один вид туризму, який часто недооцінюють та не виділяють як основну мету подорожі. За допомогою гастрономічного туризму можна дізнатися країну під новим кутом, краще зрозуміти менталітет мешканців, їхню культуру та традиції. Для цього не обов’язково ходити дорогими ресторанами. Можна просто пройтись локальними ринками, познайомитися з вуличною їжею та поспілкуватися з місцевими жителями, які готують за автентичними рецептами та за допомогою старовинних технік.
Італія – закуска з квіток цукіні, сальтимбокка та джелато
Кухня цієї країни – одна з найпоширеніших та найулюбленіших у всьому світі. Саме тому мільйони людей обирають Італію для гастрономічного туризму. Не останню роль у цьому відіграють зручне розташування країни, її живописна природа та неймовірна старовинна архітектура. Кожна провінція має свої фірмові страви чи традиційні інгредієнти.
У Римі, поряд з брускеттами та салатом капрезе, поширена закуска з квіток цукіні, фаршированих моцарелою та анчоусами, та смажені артишоки. Серед паст потрібно обов’язково спробувати споконвічно римську карбонару (до складу якої ніколи не входять вершки) та Cacio e Pepe, що складається лише з трьох інгредієнтів – пасти, сиру Pecorino Romano та чорного перцю. З м’ясних страв варто скуштувати Saltimbocca alla Romana (телятина, запечена з пармською шинкою) та Pollo alla Romana (курча, запечена у білому вині з перцем та томатами).
Звичайно ж, не варто забувати про піцу. У столиці Італії знаковою вважається Pizza alla Romana із артишоками. Закінчити трапезу варто тірамісу. Крім класичного кавового, у Римі поширений десерт з бананом, полуницею та фісташками. Під час прогулянки цим прекрасним містом можна насолоджуватися морозивом Gelato, Щоб спробувати ще одну значну італійську страву – піцу «Маргарита», необхідно вирушити на її батьківщину – до Неаполя. А на десерт обов’язково варто замовити Sfogliatelle – листкове тістечко у формі черепашки, з кремом із рікотті.
Японія — рамен, стейк кобе та моті.
Одна з найзвичніших азіатських кухонь у світі – японська. Усі вже давно звикли до ролів, сашимі, місо супу і не вважають це чимось екзотичним. Але варто все ж таки поїхати до Японії, щоб відкрити звичайні страви заново і зрозуміти, що оригінальні рецепти іноді кардинально відрізняються від того, що подають в інших країнах.
Найвідоміша страва японської кухні – суші (сусі). У них лише два інгредієнти – риба та рис, але вони ідеально поєднуються. Традиційно суші подаються із соєвим соусом та васабі. Секрет цієї страви простий – риба має бути найсвіжішою, без попереднього заморожування. Острівна Японія з цим не має жодних проблем. Свіжі суші тут можна знайти як у найдорожчому ресторані, так і на звичайному ринку.
Також у країні популярні м’ясні страви з лапшою. Наприклад, рамен (домашня пшенична лапша у м’ясному бульйоні з м’ясом, яйцем, бамбуком, овочами, грибами шиїтаке, паростками бобів і т.д.).
Особливе місце в японській кулінарії займає соба – гречана лапша. У спеку вона подається охолодженою, а в холодну — гарячою, і зазвичай у бульйоні.
Говорячи про супи, не можна не згадати місо суп. Головним інгредієнтом є місо – густа паста з соєвих бобів, що забродили, рису, пшениці та грибів. Для супу її розчиняють у воді та додають сир тофу, водорослі, лук, картопля, рибу. Компоненти залежать від сезону та регіону приготування.
Один із головних делікатесів Японії — стейк кобе, виготовлений з корів породи вагю. М’ясо відрізняється високим ступенем мармуровості, яке експорт ретельно фіксується на спеціальному сайті. Стейк кобе вважається одним із найдорожчих у світі, його вартість може досягати $500 за кілограм. Спробувати його найкраще у місті Кобе, одному з місць вирощування корів вагю.
Десерти в Японії досить специфічні та зазвичай готуються на основі рисового тесту. Найпопулярнішими є моті — кульки із сладкого рисового тесту із класичною начинкою із сладкої бобової пащі та данго, зазвичай подаються із соусом.
Японська лапша рамен © TMON / Shutterstock
Мексика — такос, тамалі та чилі кон карне
З кожним роком мексиканська кухня набирає все більшої популярності. Якщо ще на початку 2000-х ці страви були поширені лише в самій Мексиці та США, то зараз мода дійшла до Європи. Гастрономічний туризм у Мексиці — чудова нагода за невеликі гроші насолодитися пікантними смаками цієї сонячної країни.
Найпростіша і найпопулярніша закуска – начос. Це хрумка смажена тортилья, порізана трикутниками. Подається зазвичай з ніжним соусом з авокадо (гуакамоле) та гострою сальсою з томатів, цибулі та кінзи.
Друга за поширеністю страва – такос. Це «човник» із тортильї з начинкою з м’яса, курки чи риби. Також до складу входять соуси, кінза, овочі, сік лайма. Існує безліч різновидів такос, залежно від штату та сезону.
Не сильно відстає за популярністю і буріто. Це рол із тортильї з начинкою із гострого фаршу, овочів, бобів, сиру та зелені.
Продовжуючи тему тортильї, не можна не згадати про кесадиллю – це два листи кукурудзяного коржика з сирною начинкою. Вона обсмажується у фритюрі, розрізається та подається із соусами.
Менш відома за межами Мексики, але дуже улюблена місцевими страва — тамалі. Це рулет із кукурудзяного тіста, загорнутий у банановий чи кукурудзяний лист. Начинка може бути з м’яса, фруктів, сиру тощо. Налічується близько 500 видів тамалі.
Любителям насичених та ситних страв сподобається чилі кон карне — густа гостра суміш із м’ясного фаршу та перцю. Як додаткові інгредієнти можуть бути кінза, кукурудза, квасоля, томати, цибуля, часник та інші компоненти. Говорячи про мексиканську кухню неможливо не згадати міцні напої з агави — текілу та мескаль. Вони виготовляються лише на території Мексики і кожен має кілька різновидів. Також у цій спекотній країні дуже популярний освіжаючий коктейль «Маргарита» (текіла, сік лайма та апельсиновий лікер «Куантро»).
Мексика — такос, тамалі та чилі кон карне © Larisa Blinova / Shutterstock
Франція – цибульний суп, нісуаз та мільфей
Батьківщина високої кухні та класичної школи кухарів. Приготування страв у Франції одночасно і наука, і мистецтво. Тут знають як здивувати гостей — зробити солодке солоним, кислим гострим, а рідким твердим. Саме французька компанія Michelin щорічно публікує свій червоний гід, де згадує найкращі ресторани (і не лише) світу, присвоюючи їм зірки. Батьківщина Поля Бокюза — справжній законодавець кулінарної моди і, захоплюючись гастрономічним туризмом, неможливо пропустити Францію у своєму маршруті.
Почати знайомство з французькою кухнею можна з цибульного супу, а як основна страва спробувати качку конфі, яка славиться неймовірною м’якістю. Вибираючи салати, варто звернути увагу на нісуаз, основу якого складають тунець, свіжі томати та варені яйця. Ряд класичних страв продовжують рататуй, гратен, касулі та біф бургіньйон. На десерт варто віддати перевагу шоколадному фондану, торту опера або легкому мільфею. Як супровід трапези замовте келих знаменитого французького вина.
Не варто упускати можливість скуштувати страви молекулярної кухні в одному з численних ресторанів. Її принципом є «гра» зі смаками, структурами, кольорами та поєднаннями. Так легко можна спробувати закуску, яка виглядає як томат, але насправді є ніжним паштетом. Або замовити основну страву з піною з картоплі, ікрою з цитрусового соусу, альтернативним стейком та чіпсою з капусти.
Франція – цибульний суп, нісуаз та мільфей © tipwam / Shutterstock
Індія – палак панір, каррі та гулаб джамун
Каррі, куркума, кардамон, кумін, перець чилі – ці смаки уособлюють Індію – одну з небагатьох країн, де основу національної кухні становлять вегетаріанські страви. Гастротур в Індію – це вибух смакових рецепторів та тотальне переосмислення харчових поєднань. Однією з найпопулярніших страв індійської кухні є палак панір (смажений зі спеціями сир панір у шпинатно-вершковому соусі). Така ніжна суміш зазвичай подається з рисом та коржами.
В Індії не їдять хліб — його замінює корж з пшеничного борошна наан, приготований у печі тандурі. Вона може бути прісна або з добавками (сир, часник, кунжут, олія, сухофрукти тощо). Наан подається до супів, каррі, палак паніру. Найкорисніший вид коржів — чапаті. Його готують із борошна великого помелу.
Тим, хто все ж таки не мислить своє життя без м’яса, може сподобатися тика масалу. Це підсмажена на вугіллі курка в червоному гострому соусі масалу, до складу якого входять томати, імбир, часник, спеції та вершки. М’ясну тему може продовжити біріані (обсмажений у олії гхі рис басмати з м’ясом, овочами та приправами). Залежно від регіону, біріані можуть готувати з креветками та морепродуктами.
Неможливо говорити про індійську кухню і не згадати найзначнішу страву — каррі. Це рагу з кокосу, овочів, бобів, м’яса чи риби з великою кількістю спецій. Ще одна страва гідна згадки — доса — величезний млинець із сочевичного та рисового борошна. Традиційно, начинкою для нього служить відварена картопля з цибулею та спеціями. Подається доса з соусом із сочевиці (самбар) та кокосовим чатні. Індійці — великі ласуни, тож асортимент десертів тут вражає.
Варто звернути увагу на джалебі (помаранчеві смажені крендельки, вимочені в цукровому сиропі), гулаб джамун (круглі пончики просочені величезною кількістю цукрового сиропу) та фалуда (молочний коктейль з вермішеллю, тапіокою і, звичайно ж, сиропом). Найзнаковіший напій Індії – чай масалу. Це чорний чай, зварений у молоці з цукром та спеціями — кардамоном, гвоздикою, корицею, імбиром, чорним перцем та фенхелем.
Індія – палак панір, каррі та гулаб джамун © Goskova Tatiana / Shutterstock
Грузія — хачапурі по-аджарськи, хінкалі та чурчхела
Кавказька країна з гостинними жителями, тисячолітніми традиціями та неймовірною природою все більше привертає увагу туристів. Адже Грузія — це вир нескінченних застіль, літри вина і п’янке гірське повітря. Звідси неможливо повернутись без парочки (у кращому випадку) зайвих кілограм. Традиційно, трапеза в Грузії починається із закусок. Найкласичніша — пхали — густа паста з волоських горіхів та спецій, зазвичай зі шпинатом чи буряком. До неї відмінно підходить пшеничний коржик, запечений у тандирі – шоті. Те, без чого неможливо уявити грузинську кухню — хачапурі (запечений коржик з різноманітними начинками). Хачапурі-аджарськи – справжній символ Грузії. До його складу входить сир, яйце (жовток повинен бути рідким) та вершкове масло. Також сирними є хачапурі імеретинською і мегрельською. Начинкою для кубдар служить баранина або свинина з цибулею і спеціями.
Хінкалі – неймовірно смачна страва, з приготуванням та поглинанням якої пов’язаний цілий ритуал. Спочатку, що ж таке хінкалі? Це зварений виріб із тіста з начинкою всередині. Найкласичніша начинка – фарш, з великою кількістю зелені, цибулі та води. Вони нагадують російські пельмені, китайські баоцзи чи центральноазіатські манти. При ліпленні хінкалів, важлива кількість складок – їх має бути не менше 19. Їдять хінкалі виключно руками. Спочатку відкушується тісто збоку, випивається бульйон, який починає витікати зсередини, а потім з’їдається все, окрім «хвостика».
Головні основні страви – шашлик (зазвичай баранина, приготована на вугіллі), курча тапака (приготовлений у спеціальній сковороді), чахохбілі (рагу з томатів та курки) та сациві (шматочки курки, тушковані в соусі з волоських горіхів). Грузинські супи зазвичай наваристі, густі і жирні – ідеальний варіант, щоб отямитися вранці після бурхливого застілля. Харчо – пряний томатний суп із яловичиною. Чихіртма – густий суп на пташиному бульйоні із заправкою з борошна та яйця.
Традиційні грузинські солодощі складаються з горіхів чи насіння. Це хрусткі козинаки, для приготування яких горіхи (насіння) заливають медом або сиропом. Після застигання виходить тверда, хрумка маса. Тим, хто боїться за цілісність своїх зубів, підійде чурчхела — нанизані на нитку волоські горіхи, фундук, мигдаль, ядра абрикоса чи персика у густому застиглому виноградному соку. Ну і звісно, всі трапези супроводжуються щедрою кількістю вина — сапераві, кіндзмараулі, ркацителі квеври, кахеті, піросмані. Цей список можна продовжувати нескінченно.
Грузія — хачапурі по-аджарськи, хінкалі та чурчхела © anfoto / Shutterstock
Таїланд – том-ям, пад тай і роті
Тайська кухня – кулінарне втілення сонячного морського королівства. Це яскраво, незвичайно, пряно, солодко та гостро. На харчові традиції країни вплинуло море, тропічний клімат, а також продукти та рецепти, привезені китайцями, європейцями та індусами. Головна страва тайської кухні – суп том-ям. Найулюбленіший туристичний варіант – з креветками. Також том-ям може бути з морепродуктами, рибою, куркою чи свининою. До складу бульйону входить паста том-ям (цибуля, часник, тамаринд, креветки), лемонграс, лайм, кінза, часник, кокосове молоко, гриби шиїтаке, рибний соус, імбир та інші інгредієнти.
Тайці дуже люблять смажені страви – в топ входять пад тай і кхау пхат. Пад тай — смажена рисова локшина з тофу, паростками сої, яйцем, соєвим та тамариндовим соусами. Досвідчений кухар може приготувати цю страву за дві хвилини. Кхау пхат – смажений рис з овочами та яйцем, також у нього можуть додавати креветки, курку та ананаси. Кхау пхат подається з рибним соусом та перцем чилі.
Найпримітніший салат – сом там. До його складу входять папайя, овочі та гострий перець. Потрібно бути уважним та замовляти негострий салат, оскільки він може бути надмірно пікантним для туриста. Будучи в Таїланді, на десерт варто спробувати роті (бананові млинці) та кхау ніао мамуанг (клейкий солодкий рис із кокосовим молоком та манго). Запити все можна фруктовим шийком.
Таїланд – том-ям, пад тай і роті © 9MOT / Shutterstock
Іспанія – паелья, хамон і тапас
Спекотна південна країна з такими ж яскравими та пряними стравами. Іспанська кухня досить проста, наближена до домашньої, з великими порціями. Гастротуризм в Іспанії залишить після себе незабутні враження і вгамує апетит навіть досвідчених гурманів.
Паелья – страва, що уособлює Іспанію. Воно ситне, гаряче та пряне. Основу складає рис, приготовлений із шафраном. Також до складу можуть входити мідії, курка, креветки, кролик, равлики, овочі тощо. Налічується близько 300 видів паельї.
Також Іспанію не можна уявити без хамону. Це свинячий окіст, який засолюють і в’ялять від 6 до 36 місяців, залежно від умов. Далі його встановлюють на підставку (хамонера), нарізають дуже тонкими слайсами за допомогою спеціального ножа та особливої методики. Щоб опанувати таке мистецтво, потрібно пройти навчання.
В Іспанії розвинена культура вуличної та швидкої їжі. Так, обов’язково варто спробувати тапас та пінчос – маленькі бутерброди з різноманітною начинкою (м’ясо, риба, морепродукти, овочі). Як десерт можна взяти чуррос — палички із заварного тіста, смажені у фритюрі та посипані цукровою пудрою. Найпопулярнішим освіжаючим напоєм, безперечно, є сангрія – коктейль на основі вина з фруктами, ягодами, цукром та газованою водою.
Іспанія – паелья, хамон і тапас © Zu Kamilov / Shutterstock
