Найпопулярніші національні парки США

Америка була першою країною у світі, де у 1872 році була створена природоохоронна територія державного рівня. З того часу їх кількість зросла до 62. Національні парки США зберігають найдорожчі куточки країни в їхньому незайманому вигляді, забезпечують кращий доступ та безпеку туристів. Природа зачаровує красою краєвидів та кличе до пригод. Ми підготували для вас огляд 10 найпопулярніших заповідних територій. Не пропустіть найцікавіше!

Зміст

Національний парк Грейт-Смокі-Маунтінс

12,5 мільйона людей побували тут лише торік. Він дійсно заслужив перше місце в рейтингу як найвідвідуваніший національний парк Америки . Гостей приваблюють сюди приголомшливої краси ландшафти — величні гірські піки, оповиті блакитним серпанком, каскадні водоспади, квітучі долини та реліктові ліси. Тут живуть тисячі диких тварин та птахів, а водойми сповнені риби. Природоохоронна зона розташована в центральній частині однойменного гірського хребта, вздовж кордону між штатами Північна Кароліна та Теннессі.

Через його територію проходить відрізок (114 км) найдовшого у світі пішохідного маршруту – Аппалацької стежки. Обов’язково варто пройти її ділянкою, яка веде до оглядового майданчика на вершині гори Клінгменс-Дом. Звідси відкриваються запаморочливі краєвиди на простори одразу чотирьох штатів. Мандрівникам доступні понад 150 мальовничих стежок для трекінгу та 885 км маршрутів для верхової їзди. На території обладнано 10 кемпінгів, а також котеджне селище Леконт Лодж.

Національний парк Гранд-Каньйон

Мільйони років природа трудилася, щоб створити таке епічне видовище – величезних розмірів каньйон, на дні якого протікає річка Колорадо. Його різнокольорові скелі, стрімкі скелі, водоспади та печери змушують серце тріпотіти від захоплення і викликають бажання сфотографувати цю красу надовго. Можливо тому сюди приїжджає велика кількість молодят для весільних фотосесій, а загальна кількість відвідувачів на рік майже сягає 6 мільйонів. Подорож Гранд-Каньоном дозволяє не тільки насолодитися красою та величчю природи, але й дізнатися більше про історію та культуру корінних жителів місцевості – індіанських племен хопі, навахо, хавасупай, пайютів та уалапай.

На туристів чекають пішохідні стежки різної складності, сплави на байдарках, каное та SUP-бордах, польоти на гелікоптері та спуск до річки на мулах. Найяскравішим враженням цілком може стати відвідування оглядового майданчика Skywalk – прозорого мосту над прірвою, глибиною 1200 м, на Північному краї каньйону.

Оглядовий майданчик Кейп-Роял, північний Гранд Каньйону © Erik Harrison / Shutterstock

Національний парк Рокі Маунтін

Сотні гірських піків, що прагнуть у небо Колорадо, роблять його пейзаж гідним місця в списку кращих національних парків США. Але (ніби тільки цього недостатньо, щоб дихання завмирало від захоплення) при просуванні на захід суворі і майже неживі кам’яні громади змінюються буйними лісами та луками. Серед їхньої зелені ховаються гарні озера. У тому числі і Гранд-Лейк, куди туристи приїжджають порибалити та поплавати на яхті. Як Всесвітній біосферний заповідник територія служить будинком для безлічі диких тварин — понад 60 видів ссавців та 300 видів птахів. А до рукотворних скарбів Рокі Маунтін цілком можна віднести трасу Трейл-Рідж-роуд, що прагне неба. Поїздка нею — немов захоплююча екскурсія. А в найвищій її точці (3700 м) відкриваються найкращі краєвиди на околиці.

Заповідник прекрасний у будь-яку пору року, Проте зимові місяці — особливі. У долині Хідден розпочинається сезон для катання на санчатах, прогулянок на снігоступах та веселих ігор. А східна сторона піку Флеттоп (її ще називають Банановою чашею) та льодовик Тіндалл перетворюються на відмінні локації для гірськолижного спорту.

Гора East Beckwith © John De Bord / Shutterstock

Національний парк Йосеміті

Як і багато національних парків у США, він знаходиться під захистом ЮНЕСКО. У серці його величезної території (3026 км) – однойменна долина. Її оточують прямовисні гранітні скелі хребта Сьєрра-Невада, що відбиваються у водах озера Мірор. Так, мабуть, виглядає рай для альпіністів. Адже вони готові рік у рік підкорювати найпопулярніші вершини — Хаф Доум та Ель-Капітан. Але щодо останньої, саме на її східному схилі розташовується визначна пам’ятка, яка кожен лютий приваблює тисячі відвідувачів — водоспад Кінський хвіст. Лише кілька днів на рік промені західного сонця відбиваються у ньому під правильним кутом, створюючи унікальне явище — вогняний потік. Здається, що з гори ллється розпечена лава.

Ще один знаменитий водоспад цих земель – Йосемітський – визнаний найвищим у Північній Америці (740 м). Але побачити його повноводним, як і решта, можна тільки в період танення снігів. Територію пронизують сотні туристичних маршрутів. Наймальовничіші з них проходять через гай Маріпоса, де ростуть гігантські секвої, та квітучі Туоломнські луки.

Національний парк Йосеміті © puttsk / Shutterstock

Національний парк Зайон

Його пейзажі – дивовижна симфонія, створена грою вітру та вод річки Вірджин із пісковиками Навахо. Вони мільйони років наполегливо розмивали та обточували м’який бронзово-рожевий камінь, щоб перетворити плато на мальовничі ущелини одного з найкрасивіших американських національних парків. Рослинність і тваринний світ тут багаті й химерні — ліси перемежовуються з пустелею та вологими прибережними зонами. Головна пам’ятка цих земель – каньйон Зайон. Його довжина — 24 км, а глибина в окремих місцях сягає 900 м. За кожним поворотом мандрівника чекає новий краєвид. Тут немає двох схожих скель або арок, пісковик переливається відтінками охри, корала і теракоти, а окремі брили нагадують вишукані скульптури. Це найзручніша для туриста частина заповідника з кемпінгами, готелем та музеєм.

До водоспадів та оглядових майданчиків ведуть безпечні стежки. Оглянути територію можна також як пасажир шатл-басу. У гонитві за епічними фото чи гострими враженнями туристи вирушають до Вузького каньйону (Zion Narrows), природного амфітеатру Temple-of-Sinawava або займаються хайкінгом легендарною стежкою Angels Landing.

Національний парк Зайон © James Marvin Phelps / Shutterstock

Національний парк Єллоустон

Суворий, чарівний, інопланетний — цілком відповідні епітети для його опису. Оточене з усіх боків гірськими хребтами плато, як чаша, приховує на дні дрімаючий супервулкан. Але сон його не спокійний – на території в 8 991 км² киплять 3000 гейзерів, пузиряться грязьові котли, виходять пором фумароли. Гарячі джерела утворюють тут казкову красу озера, пофарбовані завдяки бактеріям у різні відтінки помаранчевого, жовтого та зеленого. Велике призматичне джерело пішло набагато далі. До названих квітів він додав переливи блакитного, золотистого та червоно-коричневого. І все це — в оточенні квітучих лук і соснових лісів, де мешкають тисячі звірів та птахів.

Не дивно, що в 1 березня 1872 саме Йєллоустоун дав старт утворенню мережі національних парків не тільки в Сполучених Штатах Америки, але і в усьому світі. І за весь цей час публіка не втратила інтерес до нього. 4 мільйони відвідувачів приїжджають сюди щороку, щоб завмерти від захоплення у знаменитих гейзерів Старий Служака, Гігант і Пароплав, прогулятися скам’янілим лісом, побачити Мамонтові гарячі ключі та ще сотні чудес цього неймовірного місця.

Єллоустон Національний парк © Lane V. Erickson / Shutterstock

Національний парк Акадія

Він є суворою і прекрасною красою Північної Атлантики. Природоохоронна зона в штаті Мен займає значну частину острова Маунт-Дезерт і прилеглі дрібніші острови. Це понад 14 тисяч гектарів скелястого океанського узбережжя, озер, гір та лісів, де мешкають 390 видів тварин та птахів. Найвища точка з дивовижними видами – пік Каділлак. Але при цьому найвідвідуваніша гора — Саус Бабл. А все завдяки незвичайному каменю (Bubble Rock) на краю її вершини, який багато років нависає над прірвою і не падає, попри всі зусилля тисяч туристів.

Парк Луп (Park Loop) охоплює острів кільцем. Поїздка нею — чудовий спосіб побачити основні краси, зупиняючись на позначених оглядових майданчиках. Існує понад 190 км різноманітних маршрутів територією парку. Частина з них веде до узбережжя, де можна побачити китів, дельфінів та тюленів. Тільки найсміливіші ризикують плескатися у хвилях біля знаменитого Піщаного пляжу, адже температура води тут рідко перевищує +15 °C.

Національний парк Гранд-Тітон

На його території площею 130 тисяч гектарів знаходиться гірський хребет Тітон та долина Джексон-Хоул. Він розташований всього за 16 км від Єллоустона. Заповідні зони поєднує Меморіальна алея імені Джона Д. Рокфеллера-молодшого. Гранд-Тітон відомий своїми захоплюючими краєвидами. Суворі льодовики тут є сусідами з повними живності лісами. У квітучій долині лежать кілька чудових озер. Найбільше їх — Джексон (103,4 км²). Його живить річка Снейк, що протікає тут. Водойми Джексон-Хоул – чудове місце для риболовлі, веслування на каное та спостереження за птахами. Ще одна популярна розвага – трекінг. Для нього тут обладнано 320 км стежок різної довжини та складності. Гірський хребет Титон манить захоплених скелелазінням мандрівників. А ще ці землі зберігають культурну та історичну спадщину країни.

Національний парк Олімпік

Більшість його розташована на однойменному півострові, а менша займає вузьку смугу тихоокеанського узбережжя. Така відірваність від материка спричинила формування унікальних флори та фауни. Тут виростають 8 рослин-ендеміків і мешкають 15 видів тварин, характерних тільки для цієї місцевості. На порівняно невеликій площі заповідника (3735 км²) на гостя чекають гори, 60 льодовиків, альпійські луки та найчистіші озера. Але головний скарб парку Олімпік – Hoh Rain forest. Унікальна зелена зона розтягнулася на 39 км. вздовж річки Хох. І хоча вона знаходиться в північному штаті Вашингтон, живе — за законами тропіків. Високий рівень вологості цілий рік тут підтримують літні дощі, осінні тумани та замети, що тануть весною.

Снігу взимку випадає стільки, що гірський хребет Олімпік перетворюється на рай для лижників. Узбережжя Тихого океану, що стосується заповідника, ділять три індіанські резервації. Його пляжі виглядають просто фантастично — химерно порізаний скелястий берег, вузька лінія піску і хвойні дерева, що спускаються до самої води.

Національний парк Глейшер

Розташований у північній частині штату Монтана, він справжнє царство льодовиків. Їх тут близько 30, але через кліматичні зміни вони поступово тануть і незабаром можуть зовсім зникнути. Льодовикові води дають життя прекрасним озерам, водоспадам, альпійським лукам і пишним лісам. Побачити всю красу цієї природоохоронної території з кращих оглядових точок можна по дорозі “Слідом за сонцем” (Going-to-the-sun). Вона бере початок біля підніжжя Скелястих гір і піднімається до вершини перевалу Логан (2025 м). Маршрут можна підкорювати велосипедом, особистому автомобілі або туристичному автобусі.

У південній частині заповідника живуть індіанці саліші, а в східній — племена чорноногих чи сиксики. Глейшер пронизують безліч пішохідних стежок різної складності. Тут є кілька зручних кемпінгів та туристичних центрів.